Глава 3

Уляна

Цього ж вечора Уляна насолоджувалась гарячим чаєм з малиновим варенням у Настиній кухні та планувала, що одягне завтра. Їсти чомусь не хотілося. Та й в холодильнику Уляна нічого готового не знайшла, а куховарити їй теж не хотілося.

Подруга так зраділа Уляниній присутності, що негайно віддала їй запасні ключі від своєї квартири та дозволила користатися усім, що Уляна знайде. Настя тільки потішилась, що не ночуватиме сама. Виявляється, її чоловік разом із синами-близнюками вирушив до сусіднього селища на ювілей до своєї мами, там і планував заночувати, а Улянину подругу на урочистість не відпустив власник крамниці. Настя мала б з'явитися вдома лише після опівночі.

Прийнявши душ, переодягнувшись у сухе, відпочивши з дороги і як слід поміркувавши, Уляна вирішила додому не поспішати, а почати з наступу на ланку, яку вважала найслабкішою  — на Віктора. Перш за все Уляна хотіла поглянути на реакцію свого хлопця після раптової появи колишньої подруги.

— Теперішньої, звичайно ж, не колишньої, — голосно вимовила дівчина, ніби сама себе заспокоювала, і постукала кулаком по столі. Цілком ймовірно, зі сторони це виглядало смішним, але, на щастя, Уляну ніхто не бачив.

Змоделювавши декілька можливих варіантів, вона дійшла висновку, що в ситуації, що склалася, справжнє ставлення до неї Віктора можна з'ясувати лише за допомогою сюрпризу. Зараз для Уляни саме це набагато важливіше причин, які змусили хлопця поміняти одну сестру на іншу. Про можливе підґрунтя передвесільних клопотів дівчині навіть замислюватися не хотілося.

Чому ж Віктор нічого їй не сказав, не пояснив? Чому вибрав саме Лелю? Можливо, Уляна все зрозуміла б і навіть прийняла.

«Не обманюй себе. З таким складно змиритися».

Та все ж дізнатися про майбутні важливі події у власній родині від «доброзичливої» подружки нареченої, що мала бути на весіллі свідком, вдвічі неприємніше. Виявилось, що Леля теж не надто добре розуміється на людях. Саме її товаришка Лізка Грушева надіслала Уляні у соцмережу повідомлення про весілля, а щоб та не сумнівалась, ще й світлину з запрошенням на додачу. Навіщо Лізка таке ушкварила, Уляна так і не зрозуміла. Розпалити ревнощі однієї сестри, зіпсувати весілля інший, просто позловтішатися? Не так вже й важливо, що саме стало причиною. Головне, що Уляна таки дізналася про бісове весілля.

Проте вона все ще сумнівалася. Надто вже не хотілося вірити у подібну зраду. Тому Уляна знайшла в мережі сторінку сестри, яку раніше жодного разу не відвідувала, переглянула там усі фотографії, виставлені для загального огляду, і таки знайшла непрямі свідчення зради. Не раз і не двічі фотокамери заставали сестру та Уляниного хлопця поряд, а на одній світлині ті сиділи майже обійнявшись.

«Навіть не ховаються, зрадники».

Чи можливо таке, що Леля хотіла, щоб сестра побачила її зі своїм хлопцем? Інакше навіщо викладала фотографії з компроматом на загальний огляд?

Все можливо, тільки чому Віктор дозволив такому трапитися? Не шифрувався, не відвертався. Невже теж хотів, щоб Уляна побачила його разом зі своєю сестрою? Раніше Віктор не тусувався з малолітками. Отже, з'являвся там лише заради Лелі…

Уляна стиснула чашку так сильно, що пальці посиніли. Склянка б точно тріснула.

Завтра.

Завтра вона побачиться з ним і все з'ясує.

* * *

Вранці, дивно втомлена, але налаштована дуже рішуче, Уляна змусила себе підвестися з дивана у вітальні. Задля підняття тонусу вона прийняла контрастний душ і випила міцну каву без цукру, а потім вбралася в брючний костюм з вовняної тканини, зшитий власноруч. Під нього Уляна одягнула лише найніжнішу білизну. Інтим у лікарні дівчина не планувала, але варто було бути готовою на всі сто. Для Уляниної місії краще пасувала б сукня, але пальто поки що не годилося для носіння, а на вулиці похолоднішало. Уляна збиралася здати зіпсовану вчорашньою зливою річ у хімчистку, але сьогодні мусила задовольнитися пончо.

Уляна наклала на повіки тіні, підвела олівцем очі та навіть підфарбувала вії. Настя, яка спостерігала за процесом, здивовано поцікавилась:

— З якого приводу бойове розфарбовування? Раніше ти цією справою, подруго, не захоплювалась. Та тобі й не треба — з твоєю зовнішністю.

Раніше і сама Уляна так вважала, але тепер сумнівалася, що чоловічому погляду досить фарб, якими її наділила природа.

— Краще не ризикуватиму. На важливу справу йду, подруго.

— Зрозуміло, — Настя сьорбнула каву з кухля. Вона вже давно не визнавала маленькі порції. — Маєш намір спокусити якогось нещасного?

— Можливо. Але не нещасного, а щасливого. Якщо він, звісно ж, перестане займатись дурницями.

Настя підійняла брови, але, як завжди, уточнювати подробиці не стала. Уляна тим часом намалювала губи рубінового кольору помадою.

— Впевнена? — Похитала головою подруга. — Це я про помаду. Вечірній варіант, та й цілуватися з нею незручно.

Вагомий аргумент.

— Мабуть, ти маєш рацію, — Уляна стерла помаду міцелярною водою. — Залишу для слушного випадку.