Одного морозного дня ішла вулицею Настуся. І побачила маленьке, пухнасте цуценя. Вона занепокоїлася, таке миле а на вулиці! Хтось кинув а тепер воно голодне у снігу. Настуся взяла цуценя додому. Дома вона показала його мамі. А мати сказала:
- Ой, такий маленький, залишай, це хлопчик, яка йому кличка?
- Мммм...Поки не знаю...Але придумаю.- Сказала Настуся.
Вона взяла цуценя до своєї кімнати. Мати дала йому молочка з мисочки воно бідне ковтало!
Воно спало на ліжку з Настусею. Мати купала його. Настуся звала його Дік.
Пройшло 2 роки. Дік виріс. Став великим набрався сил.Тепер ніхто не ображав Настусю бо дуже великі були зуби у її Діка!