Уїк-енд на колесах

Перша сесія – одна з найбільш хвилюючих подій в житті кожного студента. Для деяких вона буває і найважчою. Практично весь твій час йде на підготовку, присутнє почуття страху, але потім воно змінюється легким хвилюванням. Тому що далі ти вже знаєш, що на тебе чекає і що це взагалі таке.

Склавши свою першу сесію, я вирішив відзначити це екскурсійною поїздкою до Вінниці разом зі своїм двоюрідним братом Сашком. Не дивлячись на те що ми з ним однолітки, він тоді вже навчався на другому курсі, адже пішов до школи не в сім років як я, а в шість.

Поїздка мала бути довга: з Покровська ми їхали до Дніпра, а вже звідти – нічним потягом до самої Вінниці. Отож, виїхавши по опівдні п’ятниці, до міста призначення ми прибували суботнім ранком.

Як тільки потяг зупинився, пасажири стали лишати вагон, наша група зібралася біля екскурсовода, ми сідаємо до автобуса.

Вінниця – надзвичайне місто з багатою історією. Затишне, із привітними людьми, воно вражає красивими архітектурними пам'ятками і мальовничими скверами.

Автобус їхав повільно.

Перше, що ми побачили – старовинна водонапірна вежа. Її було споруджено згідно з проектом Григорія Артинова в 1912-му році. Побудована з червоної цегли, будівля має сім ярусів, а загальна висота досягає двадцяти восьми метрів. На вершині споруди можна побачити купол з башточкою. На будівлі встановлено головний механічний годинник міста з двометровими циферблатами. Колись верхній ярус будівлі виконував функцію пожежної каланчі - наглядової вежі.

З часом, вежа втратила своє призначення. Її було переобладнано в житлове приміщення, а пізніше у музей.

Та ми їдемо далі, наша зупинка – Спасо-Преображенський кафедральний собор, що було споруджено у XVIII столітті у стилі бароко згідно з проектом відомого італійського архітектора Паоло Фонтана. Храм цегляний, шестистовпний, з прямокутними сакристіями, до нього примикають келії. У Соборі відкрита недільна школа для дітей і дорослих, а також бібліотека церковної літератури. З основних святинь тут представлено ікону Тиврівської Божої Матері та частку мощей святого Серафима Саровського.

Пізніше, ми пройдемо поруч із ще однією релігійною пам’яткою міста – храмом Діви Марії Ангельської. "Перлиною" комплексу є двоярусний костел. Він виконаний у формі латинського хреста, праворуч від його центрального входу знаходиться каплиця. Головний фасад будівлі підкреслюють дві фігури святих, а також скульптура, що зображає Пресвяту Діву Марію. Вона встановлена над головними дверима.

Наша екскурсія продовжується за містом, у селище міського типу Стрижавка. Тут розташована колишня ставка Гітлера «Вервольф». Тут Гітлер, Борман і Гіммлер збиралися, щоб обговорити питання модернізації, реорганізації військ, радилися щодо ідеї створення особливих поселень і утворення великої Німеччини.

Раніше територія «Вервольфу» являла собою комплекс, що складався із центральної та загальної зон. Один з них знаходився не під землею, а на поверхні ґрунту. У центральній частині ставки розташовувалися головні споруди, гестапо, їдальня, в якій трапезували начальники й офіцери, басейн, будинки, призначені для вищого офіцерського складу, приміщення, відведені для фюрера і два бункери в підземеллі. В цілому, комплекс включав в себе вісімдесят об'єктів, розташованих на землі і кілька підземних, глибоких бункерів з бетону.

Нині, вздовж екскурсійних маршрутів встановлено інформаційні стенди, що розповідають про жахи окупації, мужній супротив місцевого населення, історію створення ставки, її значення та вплив на події Великої Вітчизняної війни, визволення Вінниччини від загарбників. Окрім залишків бункерів та інших споруд, тут розташована братська могила військовополонених та простих громадян з окупованих німцями країн, які будували цю ставку.

Блукаючи територією, в голові мимоволі спливають образи про ті жахливі часи війни, про які розповідав мій прадід. Дехто з нашої групи насилу стримує сльози – вочевидь, їх біль дужчий від мого. Коли в мирне життя людей вривається війна, вона завжди приносить горе і нещастя в сім'ї, порушує звичний порядок речей.  

Покинувши пам’ятку, дивлюся на годинник: вже о пів на першу, час попоїсти.