Мова є найціннішим надбанням людства. За допомогою мови люди спілкуються між собою, висловлюють свої думки, почуття, зберігають їх і передають нащадкам. Кажуть, що за мовою впізнають людину. І це правильно.
Людська мова як засіб комунікації могла виникнути тільки в певних умовах, найважливішим з яких є фізіологічна організація її носія, тобто людини.
Жодна з живих істот, за винятком людини, не володіє мовою. Вже сам по собі цей факт свідчить про те, що найважливішою умовою виникнення мови є наявність певного фізіологічного субстрату або певної фізіологічної організації, найбільш яскраво втіленої в людині.
Здатність мислити – одна з найяскравіших особистостей людини. Здавна розум цінувався в усіх народах, про що свідчать прислів'я, приказки, народні висловлювання.
Наприклад: "розум - скарб людини", "око бачить далеко, а розум – ще далі", "розумну річ приємно й слухати"... Оце і є скарбниця мудрості.
Розум потрібен людині, аби знайти вихід із будь-якої ситуації. Уявімо, що було якщо б ми не мали змоги мислити: ми жили б у кам'яному віці, живилися б сирим м'ясом, спілкувалися б на рівні звірів...
Але замало мати гарний розум, треба вміти його застосовувати. Людина робить нові відкриття, винаходи, але вона повинна не нашкодити собі й оточуючим завдяки надлишку розуму. В народі про це кажуть: аби не було горя від розуму...