Мої двадцять п’ять: від дитинства до сьогодення

Шкільні спогади

Останній дзвоник вже став традиційним святом для школярів, адже він повідомляє про закінчення навчального року. Для одних він перетікає до веселих та незабутніх канікул, а для випускників – дає путівку у доросле життя.

Школа – це особливий світ зі своїми дивовижними моментами, змінами, таємницями та переживаннями. У пам'яті кожного назавжди залишаються шкільні роки, улюблені вчителі, цікаві уроки, іспити.

Я закінчив школу вже сім років тому і з повною серйозністю можу заявити, випускник - звучить красиво, гордо. Я завжди з нетерпінням чекав на той момент, коли зможу себе так називати. Мені здавалося, що так я почуватимуся більш дорослим. Але після школи моє навчання не завершилось: я вступив до університету.

Момент вступу до університету дуже хвилюючий, а саме студентське життя сповнене яскравих моментів. У школі все було інакше. Школяр, стаючи старшим, більше думає про те, чим йому займатися по життю. З'являються нові предмети, яких у школі не було. Вимоги тепер зовсім інші.

Втім, це не є головним плюсом життя студента. Студентство — це час, коли ми можемо повністю віддатися нашим почуттям, відчути на собі безліч переживань, зробити свої перші серйозні помилки. Лише у студентські роки молода людина починає проживати вже цілком доросле життя, яке ще не заповнене звичайними проблемами дорослих буднів.

Роки студентства та шкільний період залишаться в моєму серці на все життя. Я й досі пам'ятаю всіх викладачів і намагаюся підтримувати з ними зв'язок. Адже, як би я не бажав, як би не намагався врешті-решт повернути цей час, він був тільки одного разу і більше, нажаль, не повториться ніколи.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше