Ці люди не Боги, але мають силу,
З природою завжди в дуеті вони,
Мозолисті руки ,засмагле обличчя,
Прості хлібороби ви сонця сини.
Із ранку до ночі, працюють завзято,
Поля обробляють, співають пісні,
Зерном засівають, поорані землі,
Щоб гарні зростали лани золоті.
Ще в давні часи наші предки вважали,
Що хліб запашний, то основа життя,
Про нього співали і вірші складали,
Бо завжди був хліб усьому голова.
Ростити хліба, це велика робота,
Тут треба всю душу з любов'ю вложить.
І хлібом ділитись від щирого серця,
Бо це є нам дар від славетних Богів.
Дивитися страшно на землі спустілі,
І сльози зітре працьовита рука.
Ці землі які годували пів світу.
Тепер почорнілі у вирвах стоять.
Скінчиться війна,заховають всі зброю
Візьмуться ізнову ростити хліба,
Пекти паляниці рум'яні у печі.
Із хлібом і сіллю гостей зустрічать.
Відредаговано: 24.10.2024