Війна в Україні.

Народ весь спав у ліжках тихо,мирно,
Всі набирались сил на новий день.
Ніхто й подумати не міг що того ранку,
Життя країни піде на нівець.

Почулись вибухи,вогонь по всій країні,
Летять ракети на усі міста.
І в телефонах тільки сльози й крики,
Вставайте швидко, почалась війна.

Через кордон ломилась чорна лава,
А в небі гвинтокрили й літаки.
Нахабно ворог йшов на наші землі
Хотів парад в столиці провести.

Вони вважали що їх тут чекають,
Із сіллю,хлібом,з квітами стоять.
Скував їх страх коли народ без зброї,
Почав колони їхні зупинять.

Горів Чернігів і горіли Суми,
В бої вступали хлопці ТРО.
Горіли танки в Ірпіні і Бучі,
Народ зубами гриз прокляте зло.

А ворог злився, людяність втрачалась
Розпочались насильства ,грабежі.
Хотіли так народ мій залякати,
Та тільки більший опір здобули.

Їх полювали по лісах мисливці,
А в Конотопі відьми прокляли.
Ідіть ви на ... ,кричали їм у вічі,
Щоб здохли ви Кремлівські халуї.

Зміїнний острів огризнувся матом,
Що стало гаслом і підняло дух.
А їхній крейсер виконав підказку,
Пішов на дно без всякого жалю.

В Кремлі збагнули все йде не по плану
Команду дали військо відвести.
Щоб відпочити й зализати рани,
Та знали всі ,це не кінець війні.

Європа вся за цим спостерігає
Як Україна захищає світ.
Смішні байки про блок розповідає,
Що ніби НАТО захистить усіх.

Вже кілька років йде кровопролиття
Міста в руїнах і усе в хрестах 
А ті кому війна як мати рідна,
Наїли морди і народ гноблять.

Але ж закінчиться війна, як все на світі,
І що ви потім будете казать.
Коли людей по вулицям ловили,
Як торгували ви чужим життям.

Народ мій вистоїть я в це всім серцем вірю,
Все відбудуємо,аби був тільки мир,
А ті що з ворогом народ мій катували,
Підуть з країни як весною сніг.