Втекли з ліжка
Дві подружки
Білі подушки.
А за ними закружляло
Простирадло й сам матрац.
У вальсі шумно завертіли
Рожеві наволочки.
Але заплуталися в шторі
Зняли їх та догодили
У полон всіх теплих ковдр,
Що розвалились на дивані.
Той розклався потім склався,
Задушивши всіх в пітьмі.
Тут же всі, ой як, злякались
Над диваном познущались.
Ледве, ледве їх відкрили,
Та на ліжко положили,
По місцях усіх уклали,
Валер'янки також дали.
Заспокоїли подружок
Неслухняних тих подушок.
Що влаштували перегони.
Все скінчилося без травм
Дірок, штопання та бійок.
Стали тихими вони
Та солодко захропли.
03.03.2004
Вірш мого підліткового віку