8. Два шляхи в прірву!

Пройшло кілька днів. За цей час Містер Даймонд встиг закінчити облаштовувати нам житловий трейлер. А ми відповідно перенесли всі свої пожитки в нього. Саймон взяв своїх найкращих друзів: комп'ютери, принтер, сканер і т.п., Нікі накупила різні шпионські штуки, не забувши про свої знарядження для бою, я ж прихопив з собою кілька професійних фотоапаратів,  проте, на жаль, фотолабораторію взяти не міг. Бо для цього треба окрема темна кімната, а трейлер такої можливості не міг дати. Ну нічого, буду запобігати в дім. Головне, що в цю кімнату маю доступ лише я! 

Майже вільний час, ми проводили в цьому трейлері, що знаходився на Крісталл-Роуд. І щоб не називати його постійно трейлером, то дали просто назву вулицю, де він і знаходився. Логічно ж!

Тато розказав іншим про трейлер, і на щастя всі були не проти. Принаймні мама сказала що тепер не буде виганяти Нікі і Саймона з нашого дому, втім як і батьки тих двох з їхніх домів. Бо якщо ми збиралися в трьох, від нас можна було очікувати чого завгодно. 

Емілі потайки називала нас "Клубом Сатаністів". Щось там сидять і шепочуться, а як зайти до них в кімнату, то під ж@пу виженять, і двері на замок закриють. Ні підслухати, ні підглянути. А цікаво ж! Бо якась купа паперів, формул, схем і фотографій. Щось секретне затівають!

Втім конкретно зараз ми розробляли план щодо того що робити далі. Наркотики, які ми знайшли в каші з холодильника місіс Чейзтон були дуже важливим доказом. Проте вони майже нічого не давали нам. Не могли ж ми прийти до шефа Білла Харіса і йому це пред'явити! Принаймні тут звинуватять лише Джесі. А мотиву вбивати свого чоловіка так і не було в неї знайдено.

- Щось ми не там копаємо! - промовив я, кидаючи дротики в дартс. - Або копаємо не так глибоко!

- Ну тут ти не правий! - склав руки на голову, потягуючись в кріслі Саймон.

-Тобто? - відірвалася від поїдання морозива Нікі.

-Я тут поризкав в інтернеті і надибав цікаве відео. Смерть Рейза Чейстона.

-Хм. - Підійшов я до хлопця.

Якась невелика кімната, на кріслі сидить ув'язнений, біля нього стоїть Білл Харіс.

- У тебе 30 секунд щоб сказати якісь жалюгідні слова у своє виправдання всьому світові. Тебе слухають всі! - промовив шериф, прошепотівши ув'язненому на вухо. 
- Але ж я нічого не робив! Не вбивав! - почав заперечувати чорнявий. 
- Не вбивав? А докази кажуть протилежне! - стукнув руками по підлокітникам поліцейський. - Не бреши сам собі!
- Хто ще кому бреше! -про себе хмикнув той.
- Ось екран, прошу кажи все що задумується! - показав рукою на пристрій коп. - А я пішов, роздумуй. - Двері захлопнулася.

- Це тільки ще раз доводить, що чоловік не винен! - облизаючи ложку, добавила Нікі.

- Може поділишся? - язиком проводячи по засохлим губам, подивився на коробку Саймон.

- Вредно для здоров'я! - стукнула по тому хлопця Нікі. - Їх краще це! - чорнявка тицьнула в обличчя хакеру моркву. - Тобі для зору треба! А то очі собі технологіями зіпсуєш! 

Саймон скривився, проте моркву взяв. Я заокруглив угору очі. Відео йшло далі.

- Я в наручниках, але хоча б маю свободу вибору! - чоловік з кишені дістав листок і олівець. - Ну що ж!

- Цікаво, що він пише?

- Заповіт! - відкусуючи оранджевий фрукт, пояснив Саймон.

- Та йди ти! Я серйозно! - стукнула його по плечу Нікі.

- Думаю пояснювальну записку!... - зосередився я.

 - Про те чого він не прийшов на роботу! - не вгамовувався Саймон.

- Тобі залишився жити кілька хвилин! - пригрозила дівчина.

- Досить! - крикнув я. Наче заспокоїлися. 

- Тридцять секунд пішло! - почулося зверху.
- Не думаю що цей текст визве фурор, але я хоча б намагався донести правду до народу! - зітхнув Рейз.
- Твоя правда тебе не врятує! - раптом почувся голос біля дверей. Чоловік весь у чорному обпирався об стіну. - Правда нікого не цікавить. Всіх цікавить ажіотаж, плітки. Хто на скільки похудів, які у неї великі груди, а в нього прес, скільки в кого грошей, хто цей вбивця, що вбив натовп людей.
- Ні! - прошепотів злякано і здивовано водночас ув'язнений. - Це ти?

- Схоже що Рейз знає свого вбивцю. - зауважив я.

- І не схоже що це просто знайомий! - кивнув Саймон.

- Без різниці, Я не Я, тебе це не врятує. - І витягнувши пістолет, підійшов до чорнявого. - Вбивця понесе свою кару! - Пістолет був направлений на лоба.
Злякані очі подивилися на грізні. Проте ніякого жалю вони не побачили. Лише смерть.
- Побачимося не скоро! - посміхнувся чоловік і вистрільнув. 
Голова відкинулася назад, а згодом тіло змякло. І зімканий листок впав на підлогу, так ніким і не прочитаний.
30 секунд закінчилося. На цьому відео закінчилося.

- Цікаво, зо то за папірець? - промовив Саймон.

- В будь-якому випадку особисті речі повинні залишитися в архіві після смерті Рейза. І цей листок може бути серед цих речей.

- Дай вгадаю... - спеціально зробила паузу Нікі. - Ти хочеш пробратися у відділення поліції?!...

- Це єдиний варіант! - добавив я. - Більш зачіпок у нас немає.

-Е ні, тут без мене! - підняла руки Нікі.

- Чого? Ти ж полюбляєш такі вилазки! - здивувалися ми вдвох. 

- Мене непокоїть оцей наркотик. Йдіть без мене, а я намагаюсь дізнатись щось про нього. - накинула на себе куртку Нікі.

- Ну принаймні ніхто не буде сидіти без діла! - добавив Саймон.

-Я вам залишила на столі певні допомогу, думаю вона вам приходиться! - показала на стіл Чорнява.

- Шпильки. - Саймон взяв в руки прикраси. - Ти знущаєшся? 

- Ними можна відкривати замки, якщо ключів немає! - Я виглянув з ванни, чистячи зуби.

- Ну хоч хтось читає детективи! - посміхнулася Нікі, дивлячись то на мене, то на Саймона.

- Розкладний ніж, пилочка, і таке... - юнак розглядав чудо-пристрій. - Нам що цим нігті підпиляти?

Нікі біля дверей лише стукнула себе по обличчю.

- Ти безкорисний, надіюсь від Дейва буде хоч якийсь толк. - зітхнула Чорнява і вийшла з трейлера.