7. Привиди в школі!

- Ліхтарики є, одяг теж напоготові, латексні чорні рукавички, міні-рюкзаки теж присутні, на всякий випадок проби з кейсу поклала в різні портфелі, щоб що там не сталося, хоча б щось збереглося! - отрапортувала Нікі.
- Ну смак на одяг у тебе цікавий! - відповів я, розглядаючи себе в дзеркало.
Все стандартно, чорні кросівки (у Нікі туфлі на каблуках), штани, футболка та куртка. І все одного кольору! 
- А це щоб ми могли зв'язатися! - Саймон протягнув нам по навушнику. Всі одягнули його.
- Замовив в компанії Рейза Чейстона? - хмикнула Чорнява.
- Корисне завжди стане у пригоді.
- Схоже на твій девіз.
- Так він і є.
- Добре! - стукнув кулаками об стіл Саймон. - Я ще прихопив з собою шпильки, щоб відкрити двері. Все таки ми йдемо зі взломом!
- Ми готові!
І давши "п'ять" один одному, ми рушили в путь.
- Це так дивно влізати в школу! - прошепотіла Нікі. - Наче ми злодії!
- Обережно! - промовив Саймон, і ми заховалися в кущах. Охоронець з ліхтариком ходив по школі, дивлячись чи немає нікого.
- Принаймні ми свої! - зауважив я.
- Вперед! - і ми рушили всередину.
Коридор зустрів нас тишею і пустотою.
- Не подобається мені це все!
- Що саме?
- Запах. Пахне лихом і страхом! - вдихнув повітря Саймон.
- Тоді не дихай! - запропонував Я.
Саймон на це махнув рукою в сторону кабінету лабораторії, що знаходилася біля кімнати хімії.
- Нам туди!
Тихо відкривши двері, ми навшпиньках зайшли в кабінет.
- Дейв, Ти включай комп'ютер, а Нікі роби всі необхідні процедури. Я поки постережу!
Ну включити то легке діло. Згодом я з Саймоном помінявся місцями. 
- Перша партія пішла! - кивнула Нікі.
- Тааак! - хмикнув хакер.
Хвилини проходили повільно. Вони тягнулися так повільно, що я вже встиг дорахувати до 1000.
- Є хтось на горизонті?
- Тільки павук! - показав я на того рукою. 
- Друга партія! - згодом продовжила Нікі.
- Ти і далі будеш мовчати, чи все ж таки просвітиш нас своїми нахідками! - позітхнув я.
- Поки нічого цікавого. Кров Рейза, частинки його ДНК і слина теж Рейза.
- Хтось йде! - в нашу сторону йшов охоронець.
- Черт! - заматюкався Саймон і почав все виключати.
- Агов, тут хтось є? - в двері постукали і в кімнату зайшов чоловік.
- Ууууу! - вирішив я пожартувати!
- Це хто?
Ми загигикали.
- Уууу! - приєднався до мого укання Саймон. І ми вже разом заукали.
- Ауууууу!
- Черти б цю роботу побрали! А казали що тут немає привидів.
- Уууу! - Нікі ледве стримувала сміх.
- Ууууууу! - як вовки ми втрьох завили. - Уууууу! Ауууу!
- Та ну вас! - і охоронець вилетів з приміщення.
- Ловко придумав! - показав великий палець вверх Саймон, повертаючи робоче місце до праці. Я дав п'ять!
- Третя партія! - сміючись, вставила пробірки в пристрій Нікі.
Через 5 хвилин.
- А тут є дещо цікаве! - задумався Саймон.
- І що ж? - до хлопця підійшла Нікі. Я теж відірвався від поста.
- Наркотики. І схоже що Рейз ними захоплювався.
- Ну з такими грошима хто б ними не захоплювався! - добавив я.
- Не схоже, що чоловік приймав їх добровільно. - почесав скроню брюнет.
- В сенсі?
- Їх підсипували в їжу. - Саймон подивився на нас. - Якщо ми дістанемо останні аналізи крові нашого героя, то отримаємо більш повну картину.
- Тобто наша наступна вилазка в контору шерифа? - скептично підняв я брову вверх. 
- До речі, в мене ще дещо є! - витягла Нікі з рюкзака пробник.
- Це каша?
- Да. Овсяна. Я поризкала в холодильнику. - винувато опустила очі дівчина.
- Давай сюди! - і хлопець почав проводити певні маніпуляції з кашею. - Оце поклади в мікроскоп, а це на аналіз. - кивнув хлопець спочатку мені, а потім Нікі.
Поклавши на кашу скло, щоб краще було видно всю красу цієї їжі, я поставив в мікроскоп. Відрегулювавши чіткість, заглянув в два окуляри. Ну каша як каша. Тільки дивна якась. З якимись темними незрозумілили крапками. Щось я не розумію!
-Саймоне! - Покликав я друга. - Чи то я дурний, чи то кобила без підков! - розгублено подивився ще раз в мікроскоп.
- Ану дай! - хлопець відштовхнув мене і зайняв моє місце.
- Супер, тільки цього нам не вистачало! - Саймон в'яло нам посміхнувся.
- І що там? 
- Наркотики! - одночасно підняли очі Нікі і Саймон.
- В каші наркотики? - здивувався Я.
- Да, і схоже що Джесі Чейстон цим годує свою доньку Еллі.
- Цікаво, вона про це знає?
- Аби наркотики були лише в каші! - зітхнула Нікі. - Бо це просто знущання над дитиною. І їй лише тільки 6 років! Це ж залежність з дитинства!
- Да, для організму це шкідливо, а особливо для дітей це просто Ж.А.Х.! - по буквах вимовив Саймон.
- Здається нас треба звідси тікати! - показав я рукою на коридор. - Не схоже, що охоронець буде розбиратися хто ці "привиди"!
- Тоді прибираємося і йдемо звідси.
Вже в трейлері.
- Значить, що ми маємо. Місіс Чейстон годує свою доньку наркотиками! - Саймон на дошку прикріпив фотографії Джесі та Еллі. 
- Тут два варіанти: Або Джесі сама про це не знає, або це робить свідомо. - добавив я.
- Тоді вона могла цим підгодовувати і Рейза. Але яка на це причина повинна бути?
- Але не схоже, що вона вбила свого чоловіка. Білл Харіс говорив, що по статурі та і по голосу це був чоловік.
- Голос можна змінити! Для цього є багато програм! - показала на телефон Нікі.
- А для статури можна себе забити одягом! - розлігся я на кріслі.
- Слухай, давай серйозно! - схрестив руки на грудях Саймон.
- Я серйозний як ніколи! - промовив я, і в цей момент позітхнув.
- Я бачу!
- Слухай, всі тут втомилися! - промовив я. - Нікі он взагалі спить. - Я показав на дівчину, яка вже спала на дивані, звернувшись калачиком. А нам ще завтра в школу йти. Давав спати!
- Окей. Від вас сонних все одно мало толку! - теж за мною позітхнув Саймон. І лягнув спати.
Чудово, хоч з чимось ми розібралися. Ну а я спати!😴💤😴💤😴