5. Кейс-кровопивця!

- Кров? Значить хтось помер? - дівчина уважно подивилася на гроші.
- Якщо купити певне обладнання, то можна дізнатися як мінімум групу крові та резус фактор, а вжн потім чия вона. - кивнув Саймон.
-Або сходити в школу в кабінет хімії і зробити все це там. - запропонував Я.
- Ну для початку почнемо з цього. Нікі, ти знайшла трейлер, який ми можемо купити?
- Є кілька варіантів, проте ціна на це все відповідна. Двадцять п'ять тисяч євро! Де ми скільки грошей візьмемо?
- В мене заначка є.
-Я можу в тата попросити! - сказав Я.
-А він тебе не буде питати, там навіщо тобі так багато грошей?
- Не переживай, не дасть більше, то я знаю, де його заначка!
- До того ж треба ще купити певне обладнання для для оцих всіх аналізів і т.п.
- Моя мама займається хімією, і в неї на роботі є багато подібних штук. Думаю вона не сильно помітить, якщо я щось візьму.
- Інакше, позичиш! - підказав Я.
- Ну я відчувала, що буде щось подібне, тому на всякий випадок дещо взяла. - І дівчина витягла ванні палички з пробірками, якісь специфічні пляшечки з рідинами і прозорими пакетами. - Ну зараз я можу взяти лише ті спроби, які зможу.
- Рукавички?
Нікі одягла рукавички, і обережно почала ковирятися в кейсі, пирскаючи ту чи іншу рідину в різне місце, і проводячи паличками по різних поверхностях. А також при можливості шукала відбитки пальців.
- Я на всякий випадок кілька євро з кров'ю заберу собі! - і обережно заховала це все в пакет.
- Тоді я це все сфотографую!- сказав я, щоб не відчувати себе не таким же і безнадійним.
- Щось дивне у мене відчуття! - почесав підборіддя Саймон.
- Не лише в тебе!
- Знаєте, я на всякий випадок протру цей кейс спиртом! - кинулася Нікі до пляшечки. - А то невідомо де я торкалася руками, коли його відкривала.
Ну і правильно. А то мало що може бути! Рахуючи то, що в нас ще немає схованки, щоб це все проводити у відкриту.
Місіс Кортні працює судмедекспертом, і саме вона була однією з тих, хто був учасником тих страшних вбивств. І схоже Нікі пішла в неї!
Не питайте, чого в них різні прізвища, Там складна і заплутана історія!
- Окей. Котра зараз у нас година? 
Дивлюся на годинник.
- Близько 9 години.
-Ура, ми пропустили літературу. Я його просто не виношу.
- Ти про Містера Гіллера?
- Ненаситний ненажера! - В кого які смаки!
- Давайте, тоді підемо в школу! Не хочеться пропускати всі уроки, а то мало що подумають.
- А кейс? - Я показав на коробку з грошима. - Ми що, його потягнемо в школу?
- Ну в будинок затягувати не варіант. В тебе сестра, в нього брат! - Нікі зітхнула. - До мене теж не найкраща ідея! 
- Так вони ж у школі!
- Все одно! 
- Окей, тоді заховаю в секретному місці! 
Пізніше.
На великій перерві ми зустрілися все обговорити. Але це нам не вдалося. Наче за нами слідкували. Та і це ще було не все. Бо двері в школу відкрилися і ми побачили Білла Харіса, який з кейсом зайшов в школу. За ним маячив директор містер Боєк.
- Тільки не спалитися! - прошепотів Саймон.
Проте вони мовчки пройшли повз нас, і закрилися у кабінеті. Почалися перешіптування, всім було цікаво що то за кейс, що в ньому і чому шериф завітав з ним в нашу школу.
Затеревенив дзвінок, проте ніхто не спішив з місця. Але згодом всі відтанули, і коридор згодом опустів. 
- Ми ж такого шансу не упустимо! - кивнула Ніка в сторону дверей директора.
І ми тихенько потюпали до дверей.
- ...Ви розумієте, що хтось із ваших учнів перешкоджає слідству, тим же себе наражаючи на небезпеку. - сердито промовив містер Харіс. - Якийсь хлопець заховав цей кейс в підсобці.
- Чого ви думаєте, що це хлопець! - спокійно запитав містер Боєк.
- Бо дівчина такого б не зробила. Зазвичай це хлопці таке витворяють.
- Схоже, що цей Харіс мене недооцінює. Я таке витворяла в дитинстві! - хмикнула Нікі.
- Та ти і зараз витворяєш! - добавив Я.
- Тільки по-дорослому! - посміхнувся Саймон, і ми тихо засміялися.
- Цей кейс безпосередньо відноситься до діла Рейза Чейстона. Треба тільки дізнатися хто це зробив, навіщо і звідки він його дістав.
- Ну не вкрала, а запозичила! - підкреслила Нікі.
- Якщо хтось з учнів знає хоч якусь інформацію щодо діла, то хай звертаються безпосередньо до мене! 
Почулося якесь шурхотіння.
- Треба тікати по класах. - запропонував Саймон.
- На раз-два... - на три ми вже розійшлися по кабінетах.
Проте ми далі продовжили спілкуватися в чаті.
<Ну я хоча б зробила всі проби, які змогла знайти.
<Ти зробила правильно.
>Слухай може хоча б скажеш коротко, що тобі вдалося знайти на комп'ютері Рейза Чейстона?
<Тут коротко не розкажеш! Як не старайся! Але там дуже багато цікавої інформації, яка вам сподобається.
>Окей, тоді давайте розберемося нарешті з покупкою трейлера, а вже потім повернемося до тих аналізів, що назбирала Нікі, та інформації, що зібрав Саймон. Бо в мене мало чого цікавого.
<Подивимося!