4. Зачіпки є, але що далі?

- Ось їхній дім! - показує рукою Саймон, дивлячись в телефон.
Двоповерховий будинок звичайно не був так наповнений теплом, як раніше, проте ще випромінював частинку життя. 
-Треба при можливості оглянути будинок! Може щось цікаве знайдемо.
- Тільки б не спалитися! - кидає у відповідь Нікі.
-Тоді говорити буде Дейв, а ми з тобою поризкаємо.- пропонує Саймон.
Ну як завжди, все важке на мене! Ну добре! Я тричі стукаю. З кімнати роздається шурхіт взуття, і двері відкриває молода жіночка.
- Ви Джесі Чейстон? - запитую Я.
- Так, Я. А хто мене питає? - цікавиться блондинка.
- Мене звати Дейв Нортон, можна з вами поговорити?
- Ем... - нерішуче мнеться у відповіді Джесі. - Добре, проходьте. - І пропускає всіх нас всередину.
-Уроки вже почалися! - нашіптує Нікі.
Тоді зрозуміло де мала донька Еллі, схоже що а школі. Що і кажу друзям.
- Менше вух і свідків! - добавив Саймон.
Їй-Богу, наче збираємося убивати!😅
- Сідайте! - пропонує жінка, показуючи на диван. 
Я сідаю, Джесі теж. Саймон показує, що він тут полазить, може щось цікаве знайде, Нікі теж попробує пошукати.
- Я розумію, що для вас ця тема може звучати боляче і неприємно! - починаю розмову.
Джесі зітхає, схоже знає про що Я, проте мовчить.
- Вже рік мені сниться один і той самий сон кожного дня... Ваш чоловік, Рейз Чейстон... Його вбивство...
Блондинка нічого на це не каже.
- Я думав, чому саме цей сон мене переслідує... Я хочу дізнатися хто справжній вбивця... І надіюсь що ви мені в цьому допоможете!
Жінка тяжко зітхає.
Чую писк телефона, витягую. Саймон створив групу під назвою "Самі собі детективи!". Посміхнувся. Прийшло SMS.
<Я знайшов кімнату Рейза.
>У нього була своя кімната?
<Це більше схоже на кабінет. Тут відкрито. На столі лежить комп'ютер. Якщо можеш якось зайняти Джесі, то я постараюсь дістати якусь інфу з компа.
>Постараюся. Нікі, а що в тебе?
<Знайшла у подвалі кейс. Що там поки не знаю.
<Бери з собою, там дізнаємося.
<Окей. Дейв, а що там з Джесі Чейстон?
>Пішла на кухню випити води. Відчуваю що розмова буде довгою.
<Набирайся там терпіння.
>Добре, якщо треба щось, дайте знати!
Переписка на цьому закінчилася.
З кухні вийшла жінка, схоже що вона плакала. Ну хто б не плакав. Все таки по живій рані лезом!
- Я не знаю, чим вам зможе допомогти. Чоловік ніколи не розказував про свою роботу.
- Ви думаєте, що це міг хтось нашкодити йому з роботи?
- У нього багато ворогів, це все що я знаю. - А потім добавила. - Вибачте, але в мене справи!
Телефон вібрує. Саймон просить ще кілька хвилин. І що мені робити?
- А у вас є фотографія вашого чоловіка?
- Ви не ФБР, щоб проводити розслідування! - схрестила злісно вона руки.
- Знаю! Проте не хочеться і далі мучитися, бачачи як вашого чоловіка вбивають. Є і нормальні сни! Та і справедливість треба відновити. Не схоже що Рейз вбивця!
Джесі опускає руки. 
-Зачекай хвилину! - і пішла в сторону підвалу. 
Я нашвидкоруч попереджаю Нікі.
<І що мені робити? (злякано)
>Заховайся десь.
<Тобі легко говорити. Уф!
Згодом приходить Джесі Чейстон. 
-Тримай!
Там кілька фотографій. Рейз як і окремо, так і з сім'єю разом.
- Дякую! Нам напевно треба йти! - кажу Я, строчучи в телефоні друзям, про те що треба йти. 
З-під тіні виходить Саймон і Нікі. Остання обнімає рюкзак з кейсом. Чудово! 
-Дякую за розмову! - промовляю я, і повернувшись на 180° покидаю будинок. 
Як тільки ми відійшли певну відстань, щоб нас не було видно і чутно, всі почали хвалитися результатами.
-Давайте краще про це будемо говорити в більш захищеному місці! - зауважив Саймон. - Нас можуть почути.
-І де це по-своєму "захищене місце"? - хмикнув Я.
- Гортаючи соціальні мережі, мені в рекламу папалася оренда житлових трейлерів. Підійде? - тикнула пальцем в обличчя Саймона телефон.
-Гарна ідея! Я ж так розумію цей трейлер вже весь облаштований?
-Зараз запитаю? - через деякий час. - Ну орендар сказав, що там все вже готово, проте якщо щось не сподобається, то можна поміняти. Чи ти хочеш трейлер купити?
-Краще купити! - сказав я. - звичайно більше грошей на це, проте він буде наш.
- Ну це да, а де гроші візьмемо?
-Здається я знаю відповідь на запитання! - хмикнула Ніка і показала нам відкритий кейс. Крім фотографій, та якихось листів, там ще були гроші.
Ми заховалися за одним із дерев, яке зросло неподалік. В принципі нас ніхто і не шукав.
- Так і думав, що детектор валют мені колись знадобиться! - промовив задоволений Саймон, витягуючи з рюкзака цей предмет.
Нікі лише завела очі вгору.
- І рукавички латексні! - хлопець витягнув аж цілу коробку.
Я тільки плеснув доленею по обличчю.
Ще дивною звичкою Саймона було скуповувати речі, які в принципі не знадобляться. Проте часто ставалися ситуації, в яких ці предмети нас і спасали. 
-Я просто з тебе дивуюсь! - тільки і сказав я.
Хакер одягнув чорні рукавички на свої руки, І взявши детектор почав проводити ним над грошима.
- Ну що ж, у мене є погана новина і дуже погана. З якої починати?
- З поганої!
- Цими зеленими ми не можемо розплатитися за трейлер.
- І чому ж? - запитала Нікі.
- Це і є дуже погана новина. - подивився на нас Саймон. - Бо на цих "лимонах" є кров! 
І показав нам через детектор валют на money плями.
На цьому і почалися наші пригоди.