2. Команда в зборі

Дім Саймона зустрів мене запахом чогось горілого. Заховавши ніс під футболку, я постукав у двері. Двері відкрив тато Саймона в противогазі. Цікаво, а що в них сталося? Що і задав містеру Ґранту.
- Неудале приготування їжі! Просто сьогодні моя черга. А як ти знаєш я не майстер готування. От ремонтувати машини, то моє, а от куховарити... - промовив містер Ґрант, пропускаючи мене всередину.
-А що готуєте? - глухо поцікавився я, так і не витягуючи ніс.
- Яйця!
Ну схоже, що в приготуванні він не силен. Якщо навіть такий простий рецепт, як пожарити яйця не виходить.
- Може допомогти?
- Попробуй! 
- Тоді спочатку треба повідкривати вікна. - І рушив виконувати завдання. А вже згодом добавив. - Є в мене одна ідея!
-Фу, що це за запах? - на кухню зайшов молодший восьмирічний брат Саймона. Хоча кухня майже провітрилася, проте ще не повністю вивітрилася. 
- Ітан, їжа ще не готова! Що там робить Сайз? - містер Ґранту запитав у сина.
- Втупляє в комп'ютер, думаю скоро того усиновить. До речі, привіт Дейв.
- Хай, Ітан. Піду гляну як там цей комп'ютерщик!
- Добре. - І вже коли я майже підійшов до сходинок, то навздогін почув. - Дякую!
-Тепер ви не так безнадійні в приготуванні! - хмикнув я.
- Ну тепер знаю як готувати омлет з кольорової капусти.
"Не все ще запущено!" - думав, піднімаючись по сходинках.
Ну тут все зрозуміло. Двері навстіж, Саймон в трансі.
-Здорово, старець! - стукнув по плечу хлопця.
-Ага! - юнак не відкривався від комп'ютера.
-Агов, Земля, мене хтось чує? - помахав  напроти голови. Нуль реакції. Тоді дідковстким старовинним методом впораюся. Поки ще не підводив. Я просто підключив харчування до технології. 
Якщо подивитися на кімнату Саймона, то крім ліжка, шафи, все інше займав столи з комп'ютерами, ноутбуками, а на стіні була величезна дошка з прикріпленими до неї різнокольоровими кнопками, на яких висіли наші фото.
Саймон - хлопець доволі розумний, хоча інколи і запущений. Може годинами сидіти за компом, забувши про всі свої життєві потреби. У юнака коричневе волосся до плечей, вибриті віски. Тому зачіски у нього лише три:
*Перша- хвостик або дуля на голові.
*Друга - після сну.
*Третя - після душа.
Та і сам по собі має цікаву зовнішність. З гордістю носить бороду. Хоча містер Ґрант каже, що пробна борода виростає після 25, щоб подивитися чи йде чи не йде тобі, а справжня вже після весілля. А то таке... Пушок. 
Хоча на мене борода на те і є борода, щоб рости. А справжня чи не справжня... Та і бороду ще не така густу, але ще не щетина. Хоча Саймон цим дуже гордиться. Ну кожному своє.
Найулюбленішим одягом Саймона це були сорочки. Він в них души не чаїв.Чорно-червона в клітинку сорочка була накинута поверх білої майки, штани з кросівками. І як же без шкарпеток з намальованими вручну комп'ютерами. Юнак ще непогано малював. Йому просто білі не сподобалися!
-Я же граю! - як ошпарений підскочив хлопець. - А це ти? ? - вже спокійніше промовив він. - В мене ж останній рівень!
-Слухай, можеш допомогти? - промовив я, підключають комп'ютер до живлення.
-Дай вгадаю, це знову той мужик зі сна? - брюнет схрестив руки.
-Як ти здогадався?
- Ну ти вже рік про це торочиш. До речі сьогодні якраз тринадцяте. Вітаю, вже рік як пройшов від тієї трагедії! 
-Я хочу дізнатися хто це такий, та чому його вбили. Бо як знаєш...
- Нам цю інформацію не розголошували.- пробубнявив той. -Окей зараз дізнаємося, хто це такий. - Саймон заторохкотів клавішами клавіатури.
-Що зібралися шукати без мене? - на порозі з'явилася дівчина.
-Чого без тебе? Ти з'явилася якраз вчасно. - кивнув хлопець.
-Тобі тут омлет передали! - кинула на стіл тарілку з їжею гостя. - А то будемо труп ховати з цими пристроями. Навряд чи знайдеться така труна.
-Нікі! -, прошепотів застережливо я. Але Нікі за словом в карман не лізла, і говорила відразу що в голову спало.
-Якраз підходящу шукаю! 
-Я зрозумів! - зітхнув Саймон і сів снідати. Ну в дечому дівчина була права, так і анорексиком з таким відношенням до їжі можна стати.
А щодо Нікі? Дівчина бойова, знає кілька мов, та і зовнішність у неї специфічна. Люблю таких яскравих дівчат. Хоча вона лише подруга. Має чорне довге хвилясте волосся, пофарбоване в омбре (з чорного в біле). Хоча і колір нігтів, як я помітив, поки Та розмахувала руками, теж були того кольору що і волосся. Та й дивлячись на Нікі можна відразу сказати, що улюблені кольори у неї лише 2: чорний і білий. 
Це стосувалося і як її макіяжу, так і її одягу. Брюки карго з високою талією і кишенями та прикріпленими до них ланцюжками, чорний топік та коротка кожана куртка і супер круті снікерси із високою танкеткою. Я міг би стати непоганим стилістом, якби ці всі слова не загуглив в інтернеті.
-Можеш передати там знизу, щоб гроб не шукали, я вже все з'їв. - показав впусту тарілку Саймон.
-Та я ж пожартувала! - відмахнулася Нікі. - Тобі треба просто часто харчуватися, а то цей анекдот і правда може перерости в правду.
Я в знак згоди кивнув.
-Я постараюся, проте якщо забуду, то нагадайте!
Ми закивали.
-Добре.Тоді давайте до нашого в'язеня-вбивці повернемося. Сідайте ближче, тут інформації багато.
-Щось я відчуваю ми не підемо сьогодні в школу! - закидуючи ногу на ногу, промовила Нікі.
- Не підемо тоді знач. Я особисто туди і не хотів іти!
- Значить домовилися! - Я підсумував.
- Наш герой із сну це...