Мої дивні вірші?
Птахи в нікуди!
Уже під вечір,
В абсолютно звичному місті,
Розправляючи плечі,
Принісши не найкращі вісті,
Строїть він —
Прекрасний, жорстокий Марк!
Скільки ж через нього з’явилося руїн!
І цілий кровавий парк!
Кроки по головній площі,
Крики по всій вулиці.
А йому веселощі.
Свої дивні таємниці,
Він ховає у собі.
Не показуючи негативних емоцій,
Лиш докучаючи хворобі.
Через яку в нього мільйони ін’єкцій,
Аби одужати від неї.
Але чи можна одужати від нав‘язливих думок?
Від залежності своєї?
Побачивши на небі декілька зірок,
Згадав чому він тут.
Він спричиняє хаос за допомогою птахів.
Так стримує свою лють,
Так позбувається своїх страхів,
Так звільняє собі путь!
А птахи йому лиш допомагають.
В них немає власної мети.
Зараз вони людей лякають,
Так позбуваються болючої самоти.
Тож Марку це на руку,
Він користується ними,
Так забуває про розлуку.
Лиш тому вони залишаються живими.
Але це вже не просто користання птахами.
Він від них залежний!
Вони разом вже роками!
З ними він протилежний!
Лиш птахи нічого не відчувають,
Лиш повітря заповняє їхні груди!
Свою пісню заспівають,
І після цього летять хтозна-куди…
Вони його нікуди не привели,
Лиш ще гірше його стан погіршили!
Відредаговано: 09.03.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
