Я тебе боюсь?! (Частина №1)

Абсолютно звичайна ніч

Звичайна квартира

Але страх піднімає градус там, наче піч

І наче з‘являється діра

У квартирі лише двоє

Мала я та чортовий відчим

Який від маніяка

Не відрізняється нічим

Наче ним керує чортяка

Спочатку просто крик

Далі тілесні пошкодження

Гучний дверцят скрип

Хочеться забути своє походження

Пригадую свої спогади

Які зникли за ці п‘ять хвилин

Згадую ці чортові руки, цього гада

Хочеться взяти плин

Й промити руки

Й душу від цього

Забути ці муки

Й його цілого

Що ж тепер робити?

Сиджу в холодному коридорі

Я не можу так жити

Хочу бути тієї рибкою Дорі

Чому таким способом стають дорослими?

Це ж мука жорстока

Чому не можна бути малими?

Хочеться відчути теплого річкового потока

Але надворі холода

Хочеться по іншому це життя прожити

Я ще молода

Чому мені тужити?

Куди йти?

Якщо не знаю тут нічого

Кому дзвонити?

Якщо не маю тут нікого

Десь до четвертої ранку сиджу на лавці

Десь у парку

Хочеться відатись мавці

Зламати цю нещасну палку

Дзвінок…

Мама про мене згадала

Чути мій хрипкий голосок

Це єдине що я тоді мала

Вона питається де ж це я

Ба відчим сказав що мене дома немає

Смішно, туго думає голова моя

Мама просто про події ночі не знає

Як її чоловік мене ґвалтував

Попри крики

Ніби він про мою боязнь не знав?

Корчячи дивні пики

На горлі знову тяжкий кумок

До дому вона повертається

Хочеться відірвати шкіри кусок

Але сльози навертаються

Прощаюсь з нею

Наче зараз помру

Кличу свою «чарівну» фею

Але згадую її зовсім виснажену

Надто часто вона мене рятувала

Шкодячи собі

Я її лиш катувала

Соромно тепер мені