Мої дивні вірші?

Так хочеться, але чи вийде?

Хочеться плакати від болі,

Та немає сліз.

Хочеться заповітної волі,

Та ламається на пів дороги мій віз.

Йде не по плану,

Руйнує усе .

Тієї заповітної мрії я дістану?

Не згубивши саму себе?

І можливо рани будуть,

Супроводжуючи з болем,

Але мене це не погубить.

Блукаю полем,

Не бачу його кінця.

Та початку теж нема.

Дивна картина ця.

Ніхто і ніщо про мене не зна.

Я щось сама від себе ховаю,

Та не знаю що…

Сама в собі блукаю?

Боюся чогось визначити чи що?

Страх...

Біль…

Наче під дією мурах,

Врізаюсь в автомобіль.

Зникає поле,

Я на дорозі,

Питань море

Стою на морозі.

Зараз зима чи літо?

Відповіді нема…

Навулиці досить світло,

І тиша зовсім німа.

Зник автомобіль.

Лише залишився пекельний біль,

Разом з ним пришвидшений серця бій…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше