Вся в сльозах

І знову вся в сльозах

В сльозах від горя й муки

Зірвало будинку дах

Повбивали всіх, кляті с*ки

Нікого не лишили

Тож чи я жива?

Мабуть ні

Закочую кроваві рукава

Бушують емоції в мені

Я вже мертва

Я привид

Чорна мара

Щастя чи нещастя?

В небі чорна хмара

Старе перехрестя

Там де демони ночують

Й душі простих людей вони купують

А потім вбивають

Стоп…

А що якщо це вони ті вбивці?

Я ж душу продала

Думок тепер потоп

Вони самі собі мисливці?

Сама себе в цьому переконала

Я думала прийдуть пси

А тут ось як…

Я ще вірю, хоч пройшли часи

Можиливо це все міфи, точняк

Тупі байки…

Для всіх людей.

Це все чортові шахрайки

Чекаю відповідей

Але від кого?

Я застрягла між світами

Поміж життя сільського

Ніхто мене не бачить

Ніхто мене не чує

Що це все значить?

Хтось мене врятує?

Але хто і як?

Ніхто про це не знає

Потрібно дати хоч маленький знак

Можливо хтось ще теж блукає?

Та чому не бачить він мене?

Чому не чує?

На цьому все завершене?

Хтось цим взагалі керує?

Мені потрібно його знайти

На самоті, точніше із відчаєм

Заварюю чорний чай

Нічого дивного не помічаю

Зовсім не виглядає як рай

Муки. Страх.

Що треба ще?

Сліз немає вже в очах

Висохли, пропали.

Ніхто їх більше не знайде

Голуби блукають  на дахах

Від голоду деякі попадали

Реалії. Це страшно…

Ніхто не розповідає їх чомусь

Можливо знати просто важко?

І чи взагалі варто знати їх комусь?

У всіх все добре.

У всіх все гаразд.

Лиш в нас не як в всіх

А винуватий в цьому клятий дах

Чи чорний гіркий чай

Який не зміг урятувати