Всесвіт дає знати
Що мені пора зникати
Сниться сон мені кровавий
Де вбивав мене кульгавий
Де кричала я від болі
Бо холоди мої ноги голі
Де стікала я червоною рікою
А сльози витирала рукою
Де ховалася в кущах
А в очах був лиш страх
Де потім сама себе добивала
Щоб забути й не тримати зла
Щоб не мучитись від страху
Пригада я із даху
Та ще з більш пораненою ставала
Й гостре лезо я шукала
Стікала знову кров‘ю
Це робила наче із любов’ю
Та знову була жива
Хоч багато крові втратила
І глотала я пігулки
Це були нестерпні муки
Та ще якось виживала
Хоч давно себе я поховала
І всі про це ще не знали
Бо уваги ніколи на мене не звертали
Всеодно на мене всім
Житів у мене точно вже не сім
Залишилось останнє
Та на нього не має сподівання
Відредаговано: 09.03.2023