Мої дивні вірші?

Отта

Захищав хлопчина Отта

Всю природу від людей

Це була його робота

Створив він навіть свій музей

Та був у нього мінус

Не вмів він по справжньому кохати

Отта про кохання навіть не хотів знати

Адже колись був закоханий

Не сподобались йому ті страждання

Через свою любов був втомлений

Пропали всі його закохані бажання

Тож подався він у мандри

Ходячи по колу

Рятував він все навколо

Забувши про себе самого

А зараз його ніхто не пам‘ятає

І нічого про нього не знає

Його остані слова памятаю

«Я лиш тебе кохаю!»

Сказав він із відчаєм на очах

А сльози стікали по його щоках




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше