Мої дивні вірші?

Ліс

І знову ліс пустий

Неначе в полум‘ї він побував

Та точно він є не «Рудий»

Але цього ніхто не знав

Всіма дорогами його людина оминає

Ніколи він не буде більш ясним

Бо прокляття більшого немає

Чим пройти по тому лісі одним

Бояться всі його

А він нівчому не винен

Проходять повз і кажуть «Який бридкий, ого!»

Та й бути гарним ліс не повинен

Бо красота його в ночі

Під місячними променями

У чорній та сирій землі

В якій видніються ями

А в тих ямах спить краса

Хоч навіки вже давно мертва




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше