Мої дивні вірші?

Майдан

Йду я по доріжці,

Доріжці небесній,

А знизу шум та гам.

Це було повстання,

А тобто Майдан.

Чути крики невинних людей,

А за ними постріли зброї.

Зброя не винна,

А винні ті люди,

Що це створили,

Ті через що це все зробили.

Вбивство, поранення,

Все недозвілля.

Шум автоматів знову і знову.

Сльози, крики, поранені тіла.

Нарешті кінець цьому недозвіллю,

Вічний вогонь на Майдані не згаса.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше