Нотатник-потаємник

– Любий Щоденнику, відтоді, як сестра порадила тебе знайти, минув рік. Сьогодні мій 16-ий день народження. І Славко стає старшим, Юпіі!! І я хочу сказати, що сьогодні сон, від якого постійно таке дивне почуття знайомого, нарешті припинився. Цікаво, чого б це так миттєво?

Запис 12.11.2025. Я завжди любив ті квіти, що біля цибулі завжди росли. Бабця називає то бур'яном, але нещодавно матінка сказала, що то Календула і вона має лікувальні властивості! (Капець, назвати бур'яном таку прекрасну квітку! Як так?!)

Запис #130. – Я не вірю собі. Це ніби шосте чуття? Ну, типу, коли знаєш, що це може статися чи принесе якусь загрозу. А в мене такого ж штибу, тільки я відчуваю, що це вже було. Ну тобто лише відчуття, я не пам’ятаю цього, але знаю. Чи мене час в дурку везти, як сестра каже? А бодай їй добре було, аж настільки вона дратує. Але дещо таки сталося....

...-Ну годі тобі, сину. Ану повідай же мені, чого такий кислий?

-Ой, нене, ой. Вам краще і не знати того. Останнім часом з голови не виходить слово «Дежавю». Буває, як Борисюк позиче олівця, так у мене виникає почуття, що таке було. Ось наприклад, що суть події я пригадаю, але розвиток самої події ні. Недавно було таке, на уроці мови диктант писали. Так у мене було відчуття, ніби я його вже зробив. Це немов думка миттєва, що ти знаєш, що таке було, але насправді цього не було. У мене гіпотеза, що це зі снів. Немов переживав щось подібне, але забув. А потім згадав, коли ця подія знову сталася

-Славко, і не таке буває. Тобі вже 16, любий. Уява у творчого фотографа буйно розквітає

-Не вірите мені? Та я знаю. Упевнений. Це неспроста. Я питав у Миколки, в нього теж іноді трапляється подібне. Коли це почуття тривожить мене, мамо, то все частіше замислююся над цим дежавю....