11 глава

Віддавши Марку папери Артур почав розповідати деяку інформацію про Алісу, яку він дізнався з інтернету 

– Лікарку звуть – Аліса. Їй тридцять років

– Тридцять?

– Що?

– Нічого, продовжуйте

– Вісім років навчалася в медичному інституті

– Вісім років?  – Здивовано запитав хлопець у свого колеги

– У її родини невеличка ферма. Вона багато підробляла, щоб відчинити свою клініку вона взяла великий кредит

– Зрозуміло

Марк далі продовжував чекати дзвінка від дівчини, тому коли прийшов Артур він запитав у нього:

– Аліса досі не телефонувала?

– Поки що ні

І він на протязі дня питав у нього чи не дзвонила Аліса, але він відповідав, що та не дзвонила

– Все ще не телефонувала? – З надією запитав Марк

– Ви про Алісу? Ні не телефонувала

– Що ж тоді я сам завітаю

– Що?

– Я не можу залишатися у боргу

Марк поїхав до тієї самої ветеренарної клініки у якій працювала Аліса і коли він приїхав неочікувано на задньому сидінні з'являється Артур, а хлопець трохи з шоком вимовив:

– Трохи сердце не стало. Ви що тут робите?

– Після викрадення ваша матуся прохала ніколи не залишати вас наодинці

– Сюди я міг з'їздити один

Марк поглянув у вікно і у цей момент з клініки вийшла лікарка і обурена жінка з собакою, яка випалила Алісі декілька слів:

– Як це так відмовляєтесь стригти?

– Ми стрижкою не займаємось

– Лікарко Алісо

– Під час стрижки собака дуже стресує

– Ви за ідіотку мене тримаєте? Що це за клініка у якій собак не стрижуть 

– Ми не стрижемо. Вибачте

– Ви не лише перебірлива, а ще й нахабна. Що грошей багато?

– Ох ці багачі. Пробачте ще раз вибааюся

Дівчина на декілька хвилин зайшла у клініку, а потім повернулася з плакатом в руках, а хлопець далі продовжував дивитися на неї з вікна