Розділ 15. Засідка

Як Кілліан і гадав, Мередіт виявилася абсолютно не готова до «польової» роботи. Поки тривав загальний інструктаж, який проводила знаменита прискіпливістю й оливковим кольором шкіри Джесіка Лемерсін, феалін трималася з гідністю. Настанови оперативниці, в рисах обличчя якої вгадувалася неабияка спорідненість з тролями, звучали максимально практично: «не лізь», «не перекривай лінію пострілу», «раптом що — біжи». 

Але слідом за Джесікою за справу взялися хлопці з відділу магічного захисту — і почалися особисті кілліанові тортури. Мередіт крутили, обмацували й ледь не роздягнули, навішуючи на дівчину десяток датчиків та амулетів. Дракон принца ледь на стелю не видерся, коли почув ввічливе прохання оголити руки від зап’ястків до плечей. Дівчина послухалася, і до біса симпатичний хлопчина примостився вкривати ті руки щитовими заклинаннями. Бачити, як хтось безсоромно торкається її шкіри, було нестерпно. Кілліан відвернувся, рахуючи про себе: раз-два, раз-два.

— У вас раптом немає алергічної несумісності з дзеркальними чарами? — уточнив нахаба.

— Наче ні.

— Шкода. Я б не відмовився зробити вам штучне дихання. Ви звертайтеся, раптом що. 

«Якщо не стулиться — голову відгризу», — похмуро пообіцяв дракон, і цього разу принц був з ним повністю згоден.

В них залишилося аж дві години на проговорення маршруту та вивчення системи знаків, якими Мередіт мала сигналізувати про небезпеку. Джесіка навіть змусила дівчину декілька разів пробігтися тренувальною смугою, щоб перевірити, що шалена кількість амуніції не дзвенить, не сяє і не фонить з-під одягу.

Феалін витримала це все з усмішкою, хоча й розуміла, що перше зіткнення все одно ляже на її плечі. Звісно, її «вестимуть» та «страхуватимуть», та як справедливо зауважила Джесіка, непередбачуваності — основа оперативної роботи, а перелякані злочинці діють нелогічно та вкрай агресивно. Тож порада «тікай» могла дійсно стати у пригоді.

Коли годинник на башті відбив восьму, Кілліан востаннє перевірив її амулети та похмуро зауважив:

— Ще не пізно відмовитися.

Вона винувато насупилася.

— Всі вже на місцях, це було б неввічливо.

— В дупу ввічливість.

Вона показово пустила очі під лоба:

— Ваша Високосте, як не соромно? І взагалі, це значно веселіше за звані обіди.

А вже за пів години Мередіт Фреах з дому Папороті крокувала містом, старанно повторюючи фрагменти маршрутів попередніх жертв. Кілліан кляв все на світі, але рухався паралельними провулками, намагаючись хоч краєм ока переконатися, що вона досі просто… йде. Аналітики заборонили давати дівчині постійного супутника, натомість Мередіт «передавали» від одного замаскованого агента до іншого, з дахів за нею спостерігали професійні нишпорки, а раз на кілька кварталів її стан сканували маги. 

І все ж дівчина мусила змішуватися з юрбою, оминати веселі компанії та терпляче чекати, поки екіпажі звільнять дорогу. Хтозна, що могло статися саме в ці миті в оточенні незнайомців?

Кілліан напружено стежив за позначками на браслеті, поки що геть темному. Мередіт не давала застережливих сигналів, та й агенти не помітили жодних загроз. За годину, як і було домовлено, дівчина затрималася біля ятки зі шкіряними виробами, що на розі біля ратуші. Принц ковзнув в напівтемряві за стійку.

— Здається, ми перемудрили та відлякали його, — тихо відзвітувала феалін. — Жодного викрадача, пісні, небажаного доторку чи сумнівної пропозиції. 

Всупереч логіці, Кілліан видихнув з полегшенням. Грець з нею, з магією. Вигадають ще щось, менш тупе і провокативне.

— Згортаємо операцію? — запропонував, чудово знаючи, що це порушення протоколу.

— Що? Ні! Залишилася дрібка. Чекай на мене біля годинникової майстерні. 

Перш ніж він встиг заперечити, вона ковзнула в рідкий натовп. Кілліан вилаявся, почекав хвилини три — і рушив слідом. 

І саме вчасно, адже метрів за сто браслет тьмяно спалахнув. В принца аж серце обірвалося. Остання ділянка маршруту подобалася йому найменше, адже пролягала у вузьких провулках, повних глухих вікон і старих дверей. Пристойні містяни тут не жили, натомість скупчилися нічні заклади для пияк та гравців. Він радо викреслив би цю частину дороги, та, на жаль, саме тут зникли аж дві дівчини.

Принц прискорив крок, намагаючись розгледіти Мередіт. Вона йшла впевнено, але неквапливо. Затрималася на перехресті, озирнулася до хлопця-рознощика, що нудьгував під ліхтарем, склала пальці спеціальним знаком «готовність». Хлопчина кивнув, дивлячись кудись на дахи, але феалін вже завернула за ріг.

Недобре передчуття вкололо груди, браслет спалахнув на одну додаткову риску. «Та ворушись ти, слимача дупа!» — вимогливо наказав дракон, і Кілліан шуснув уперед, гучно стукаючи підборами по бруківці. В останній момент згадав про маскування, надав ході нерівності та виринув з-за рогу, наче п’яничка. Якраз вчасно, аби побачити, як якийсь нестрижений дядько хапає Мередіт за полу плаща й тягне її геть від ліхтаря.