Розділ 9.1

Її раптова поступливість змусила його нашорошитися, але обміркувати причину Кілліан не встиг. Дракон всередині радісно засовався на місці: «Вона згодна допомагати? Прекрасно! Негайно веди її до архівів. Там затишно, немає зайвих вух і очей. Знайди привід для зближення. Мені подобається її подих на нашій шкірі. Хочу, аби ви дихали одне на одного. Щоб торкалися язиками. Цікаво, яка вона на смак?»

«В нас купа потенційних трупів, а тобі аби б цілуватися?!»

«Цілуватимешся ти. Я поглинатиму емоції й набуватиму сили. Всі в плюсі.»

«Окрім дівчини.»

«О, ти вмієш бути чемним. Зніми з неї це лахміття, все одно не пасує, пригорни як слід — і хай видає ці дивні людські звуки, як і інші до неї. Пам’ятаєш ту шатенку у театральній ложі? Які в неї були перса…М-м-м! Їй усе сподобалося, як я пам’ятаю..»

Здивована мовчанкою Мередіт закусила губу, виглядало це мило і в біса спокусливо. Та що ж таке!

«Зараз так не можна», — Кілліан стиснув кулаки, нігті, що миттю стали вдвічі гострішими, увіп’ялися в долоні.

«Чого б це? Ти від народження маєш право брати, бо це і є твоя сутність.»  

«Якщо не припиниш, присягаюся, знайду, як приспати тебе знову.»  

«Твоя сила походить не зі стриманості, хлопчисько. Дракон — це хаос, пристрасть, вогонь. Ти або вартий крил, або ні.» 

— Кілліане? — Мередіт трохи знітилася. — Якщо це була недоречна пропозиція, то перепрошую. 

Це її пропозиція недоречна? Трясця, вона альтернативу не чула. Він облизав миттю пересохлі губи й різко відвів погляд від Мередіт, відчуваючи, як вздовж хребта повзе напруга. Якщо зараз вони опиняться вдвох в затишній читальні на м’яких диванах, то тримати дракона на ланцюгу буде вдесятеро важче.

— Ні-ні, архів — хороша ідея, — хрипко витиснув він нарешті. — Але трохи пізніше. Може, почнемо з огляду місця злочину? Залишки магії досі там, можливо, ти б могла щось відчути, вловити якісь підказки.

Вона мерзлякувато обхопила себе руками:

— Не надто сподівайтеся, бо ж я взагалі не знаю, як це робити.

Він змусив себе посміхнутися, почуваючись не просто сволотою, а тим самим тираном, що використовує владу для присилування слабших.

— Мередіт, все у порядку. Я не чекаю від тебе розкриття справи. Ти — дитя пагорбів, що досі має зв’язки з природою. Просто розслабся і дозволь собі відчути магію. Будь-яка дрібниця, підказка — все, про що я прошу.

Вона злегка стенула плечима.

— Добре. Послуга за послугу, чи не так?

— Якщо знайдеш бодай одну зачіпку, буду винен значно більше.

— Обережно. Я знаюся на цифрах і не посоромлюся виставити рахунок.

— Якщо цей рахунок справді стосується лише цифр, то я не проти.

Вона показово хитнула головою. 

— Світла богине, кронпринце, де твоя обережність? Не можна погоджуватися на сумнівні контракти з невизначеною ціною, коли мова йде про феалін. 

— А якщо мова про дівчину, яка прагне очистити репутацію свого народу? — він злегка нахилив голову до плеча, чекаючи відповіді — й Мередіт схвально пирхнула.

— Годиться. Отже, угода? — дівчина простягнула йому руку, яку він взяв так обережно, ніби взагалі боявся торкнутися її відкритої шкіри.

— Угода.