Мо

Мо

- Тіла наші – хрести, обличчя наші – сонячні колеса, шкіра наша – обрізки божественних шат, завдання наше – захист та обережність, тому слухайте та вчиться! - вчителька зробила глибокий вдих і подула в простір, - Все! На сьогодні урок закінчено.

Дівчатка заворушилися, зашепотіли, почали розходитися, але на Мо знову ніхто не звернув уваги, навіть Зерновушка і Крупенічка, які раніше були її подружками. Мо знала, що сестри її ігнорують не тому, що вона молодша на уроках. Раніше це нікому не заважало. Справа в тому, що вже місяць її вважали неповноцінною та псованою. Потворою! Але вони просто не розуміли.

Мо закрила повіки і відразу знову відчула весь біль, що пронизав її, коли янгол прорізав їй очі. Вже тридцять днів вона намагалася не опускати вії, оскільки біль повертався. Тому вона невпинно дивилася довкола. Спостерігала, запам'ятовувала та вибирала час, щоб усе розповісти вчительці.

Сестри її розповідям не вірили. Вони просто відчували, що вона стала іншою і цуралися.

Мо навіть трохи їм заздрила, адже у них не було очей, а отже, не було й болю. Вони, як і вона зовсім недавно, сприймали світ інакше, відчували вібрації, уловлювали далеке, чули невловиме. Зате вона тепер БАЧИЛА!

Творець зробив її так само, як усіх, але янгол приніс їй дар. Болючий, але важливий.

За цей місяць із Мо сталося сто чудес.

Вона бачила, як народжуються її сестри, і тепер знала це! Вона бачила руки Творця, що рвуть тканину світобудови і збирають потрібні компоненти. Жодних інструментів, тільки пальці!

Тепер вона знала, що спочатку Творець створює найголовніше - голову. Він збирає в грудку безліч бажань, сподівань та надій і обертає їх магічними клаптями.

Потім він починає накручувати довкола енергетичні нитки. Вертикальні нитки пахнуть силою та логікою, горизонтальні – ніжністю та емоціями.

Після Творець шар за шаром, вузол за вузлом створює тулово.

І вже наприкінці справа доходить до одягу, прикрас, зачісок та головних уборів.

Творець ніколи не створює сестер у п'ятницю чи неділю, зате ніколи не зупиняється, поки не закінчить.

Вчителька піднялася і Мо кинулася до неї.

Розповідь вийшла плутаною.

- Що ж. Я відчула відразу ж, але чекала, поки ти сама розповіси. Ти не перша така. Були й інші. І на всіх їх чекала різна доля. Можливо, ти потрібна зовсім ненадовго лише для того, щоб забрати погані думки Творця, а потім згоріти у вогні. А може, доля піднесе тебе на найвище та найчистіше місце, звідки ти зможеш стежити за порядком. У будь-якому випадку, поки Творець не дасть знак, і ми не зрозуміємо твого призначення, брати участь у магічних обрядах ти не зможеш.

Страшно закричала одна із сестер. Десь недалеко, зовсім поряд. Мо й учителька кинулися на звук.

Зерновушка сиділа на землі, трималася долонями за очниці і плакала.

***

- Мамо, ну подивіться, що наробила ця злидня! - Катерина підняла з підлоги лялечку і взяла дочку за руку, - вона вашій мотанці знову вугіллям намалювала очі! Ну що ти з нею робитимеш!