6 Ніка

З води тримаючись за правий бік з'явилися Ніка. Коли вона опинилася на березі, виявилося, що дівчина поранила собі праву ногу. Вдарилася там чимось на дні або я не знаю. Але було багато крові. Вона, мабуть, зачепилася за щось гостре стегном. Тому що по її красивій ніжки тонким струмком збігала червона смужка крові. Усі розгубилися. І її та наші дівчата теж.

– Води! Принеси мені пляшку води! – Раптом несподівано закричала на мене Яна.

Я побіг за водою. Швидко повернувся. Яна стала зливати з пляшки на ногу, змиваючи кров та пісок. Потім пішла до наших речей і повернулася, тримаючи в руках вату та бинт.

- Завжди ношу з собою про всяк випадок, — ніби вибачаюсь, сказала мені Яна.

- Тобі зараз краще піти додому і там все добре обробити або відразу до лікаря. Може там зашивати треба. - Пояснила вона Нікі, закінчуючи обробляти її рану.

Ніка по тихесеньку пішла одягатися. Її підтримували під руки її подруги. Вони почали збиратися додому, а ми ще вирішили залишитися до вечора.

- Навіщо такою спекою додому йти, — пояснила Таня. - Тут так приємно. Холодок. Як спаде спека, так і підемо, — запропонувала моя середня сестра і всі з нею природно погодились.

- А ти, молодець! - Похвалив я Яну, — всі такі не знали, що й робити, сиділи та й не знали, що їм робити. А ти раз і все!

Яна, як завжди густо почервоніла і тихенько, так щоб ніхто не чув, прошепотіла мені.
- Дякую.

Яка вона скромна, подумав я. Ні. Якщо вночі хтось і був зі мною, то стовідсотково це не Яна. А втім, яка вже різниця. Тепер мені подобалася Ніка і я вирішив, що обов'язково познайомлюся з нею ближче. Тим паче був привід. Треба дізнатися, як вона почувається і що їй сказали лікарі.

Ми просиділи з дівчатами на пляжі аж до вечора. Нам разом було дуже весело. У моєї Тані дуже гарні подружки.
Якби звичайно, наприклад, Квіточка не була подругою і ровесницею моєї сестри, то я б хотів, щоб вона була моєю дівчиною. 
Дуже вже вона була гарна у своєму золотистому блискучому відкритому купальнику. І така вся весела, активна дуже Ми з нею грали в ігри. Стрибали з понтона, купалися, грали на пару в карти. І коли вже ввечері поверталися додому, то вона була єдиною, хто поцілувала мене в губи на прощання. З рештою дівчат ми просто узяли один одного в обійми та й на цьому все.

Мені було сумно розлучатися з Квіточкою. Дівчата пообіцяли, що ще обов'язково приїжджатимуть до нас. Допомагатимуть із прибиранням квартири та ми ще багато разів обов'язково сходимо разом на пляж.

І ось вже й вечір. Мої сестри полягали спати. А я вирішив спробувати знайти в додатку ця дівчину з нашого нового будинку, якщо вона, звичайно, дійсно живе в нашому будинку.
Якщо вже з Квіточкою мені не можна. І не зрозуміло, хто все-таки була та дівчина з мого сну, то ось є доросла дівчина з якою у нас, на мою думку, виникла якась симпатія. Ніка мені подобалася. Подобалася по-справжньому. Як дівчина. Як жінка. І я хотів би, щоб у нас з нею було все. 

Відкрив додаток. Зробив усе, що треба. Все, як мене вчила Леся. І, о, диво! Там справді був її профіль. Ніка. Власною персоною дивилася на мене з особистої персональної сторінки.

– Привіт. Як твоя ніжка? - Написав я їй, абсолютно не сподіваючись, що ось прямо сьогодні отримаю якусь від неї відповідь. Але не минуло й кількох хвилин, як вона мені відповіла.

– Привіт, – писала мені Ніка. - З ногою все нормально, житиму. – І поставила якісь веселі смайлики.

Ми почали листуватися. Виявилося, що Ніка живе у моєму будинку прямо навпроти мене. Наш будинок стояв літерою П. Виходить ми жили в крайньому під'їзді, а в першому і теж на другому поверсі, жила Ніка. І її вікна виходили прямо на вікна моїх сестер.

- Якщо хочеш, виходь зараз у двір, — написала вона мені. - Поспілкуємось. У мене все одно нікого немає вдома. Мені самотньо.

Я глянув на годинник. Виявляється вже майже опівночі. Чесно кажучи, я б не за що в житті в такий час не пішов би на вулицю. Але мене кликала доросла сексуальна дівчина, і тут неможливо було встояти.

- Я виходжу, - написав їй і почав швидко збиратися.

Тихесенько зачинив за собою двері та вийшов надвір. Там було порожньо та тихо. Де-не-де у вікнах горіло світло. Ми вийшли із нею практично одночасно. Дівчина обережно йшла мені назустріч. Посередині двору була маленька альтанка. Тож ми там з нею зустрілися.

- Я - Ніка, — сказала мені моя нова знайома. І подивилася мені просто в очі, трохи схиливши голову на лівий бік і прибираючи з очей густий неслухняний чубчик.

Я теж представився.
- Як твоя ніжка? Може тобі важко ходити Ніка?

- Нічого, — усміхнулася вона, — до весілля загоїться. Питання тільки до якого.

- А в тебе незабаром весілля? – Не стримався і поцікавилася я в неї.

Вона засміялася.
- А ти веселий. - поклала вона мені руку на ліве плече. - Вибач. Ще поки що важко стояти.

- Пішли сядемо на лаву. - Я обережно підтримав її за талію і допоміг присісти на вузьку лаву, що стояла одразу в альтанці.

- А ті дівчата на пляжі, тобі вони хто? - Несподівано запитала мене Ніка, торкаючись мене. - Холодно, — пояснила вона.

- Там дві мої сестрички. Середня та молодша. А решта дівчат — це однокласниці Тані, моєї середньої.

- А та, яка промивала мені ногу. Така дівчинка порядна. І мила. Хіба вона не твоя дівчина? – Поцікавилася у мене Ніка, схиливши голову прямо на моє плече.

Я зрозумів, що зараз Ніка каже про Яну.
Не знаю і чого вона вирішила, що Яна моя дівчина? Ось ще. Я та Яна. Смішно.

- Ні, ні, що ти. - Почав відхрещуватися я від Яни. - Це просто однокласниця моєї сестри і нічого більше. Вона, звичайно, гарна дівчинка. Але за будь-яких розкладів вона ще маленька. Та й решта теж.

- Маленька? Скільки тобі років? – поцікавилася у мене Ніка.

- Вісімнадцять, — гордо відповів я.

- Дивно. Вона весь день трималася поряд із тобою. І ви такі були нерозлучні, — все ще не вірячи мені, покрутила головою Ніка. - Ну так, гаразд. То кажеш тобі вісімнадцять? - Недовірливо подивилося вона на мене.