5 Пляж

Точніше це було навіть не озеро, а невеликий ставок. З одного боку, там знаходилась невисока бетонна гребля. А з іншого дорога, якою їздили тролейбуси й автобуси, і машини.
На нашому березі стояли роздягальні та понтони, з яких можна було стрибати у воду. І там були навіть невисокі вежі. Напевно метрів зо два у висоту. Не більше.

 Розташувалися ми в тіні. Від нас до води було метрів двадцять жовтого гарячого піску. А далі росли густі акації та тополі. І трава. Ось ми там і розклали свої речі. А то на сонці все-таки було дуже гаряче.

- Ось, куди ми зараз прийшли. - Почала пояснювати нам Аліна, — це вважається дорослий пляж. Тут глибина більша. А там за дорогою це вже дитячий. А ми ж із вами, дівчатка, не діти, як-не-як. А вже дуже дорослі пані. Тому цей пляж саме для нас!

Вона сказала це з таким пафосом, що я мало не засміявся. Як на мене, всі вони ще були діти. Все-таки два роки різниці. Особисто я собі здавався вже досить дорослим чоловіком, хоч мені і йшов ще вісімнадцятий рік.

- А чому тут так мало людей? - Здивовано запитала Леся, озираючись на всі боки.

- Ой, Лесечко. - почала пояснювати їй Квіточка, своїм ніжним приємним голоском. - Сьогодні ж робочий день і всі дорослі дядечки та тітоньки на роботі.

- О! Так треба було тоді у вихідні йти. - Засмутилося Леся. – А навіщо я тоді новий купальник купила. Він такий спокусливий. А спокушати щось тут нема кого.

- Мене спокушай, — почала сміятися моя Таня.

- Надішліть перевдягатися, — підказала подружкам Яна, — а то навіщо ми сюди тоді взагалі прийшли?

Дівчата поспіхом підхопили свої нові купальники та побігли перевдягатись у найближчі кущі, а я залишився охороняти наші речі.

Як я вже казав день був не вихідний і тому, крім нас, на пляжі практично й не було людей. Лише кілька невеликих компаній відпочивало на іншому березі. А на нашому лежали в тіні якісь бабусі з дітьми. І хлопці, підлітки, років дванадцяти, купалися біля самого берега.

Я озирнувся на всі боки. І на свій подив помітив, що недалеко від нас розташовуються якісь дівчата. Серед них я миттєво розгледів дівчину, яку я бачив у нашому дворі сьогодні з ранку. Така вона була струнка та з дуже гарною фігурою.

- Де наші покривала? Будемо тут. - Нарешті з'явилися наші дівчата й моя Таня відразу почала віддавати накази.

Усі дівчатка вже встигли переодягнутися у свої нові яскраві купальники. Що сказати? Це було дуже красиве та фантастичне видовище. Особливо дуже гарна була Квіточка. Та й інші виглядало дуже красиво!

Ми швидко розклали наші покривала. І дружно вирішивши, що красти в нас особливо нема чого, всі разом побігли до води.

Поки мої дівчата ходили перевдягатись, я мав час розглянути ту дівчину з нашого нового двору. Судячи з усього, їй було років дев'ятнадцять. На ній був смугастий роздільний купальник та бейсболка.

Дівча та була чудово складена. У неї були гарні пружні груди та накачані сідниці. Все це я встиг помітити та оцінити. Мені закортіло з нею обов'язково познайомитись. Але, як це зробити тут на пляжі, коли довкола неї була купа подруг і я теж був не один, я не знав.

Коли моя сестра Таня та її подруги побігли купатися, то, звичайно, всі погляди присутніх були тільки на них. І це було не дивно.

Зрозуміло, що мої дівчатка являли собою дуже привабливе і яскраве видовище. Немов у воду впало кілька великих та гарних квіточок. І все це завдяки новим різноколірним купальником. Наша компанія ніби увібрала в себе всі квіти веселки. Починаючи від чорного із золотистим і закінчуючи яскраво-червоним купальником, у якому хизувалась моя середня сестра.

Але я не помічав цього. Мене, як магнітом тягло туди, де пустували у воді дівчата з нашого нового будинку.

Дівча на яку я звернув увагу теж пішла з подругами у воду. Вони плавали поряд. Ось недалеко від нас. І з ревнощами поглядали на Таню і її подруг.
А потім ця, дівчина, старша серед усіх, спритно та швидко перетнуло озеро та дісталася на його інший бік.
Ніхто із її подруг за нею не поплив. Цікаво, це вона завжди така смілива, чи лише зараз спеціально для мене це робить? А може в неї там були якісь справи? 

А тим часом наші дівчата теж вирішили зганяти на той берег.
- Білочко, пливи до нас, — звали Леся та Аліна мою середню сестру. Білочка — це тому, що прізвище у нас було Білка. Ось вони її так лагідно і називали.
Наскільки я зрозумів у них у всіх були якісь псевдоніми. Вони самі собі їх вигадали. Леся — Пташечка наприклад.

Але, я практично не стежив за Тетяною та її подругами. Озеро це було зовсім мале. І подітися тут особливо не було куди. Я думаю до іншого берега було метрів двадцять п'ять чи трохи більше. Так що за сестер можна було особливо не переживати. Вони плавали у мене чудово. Вважай, все дитинство на великій воді провели.

Вся моя увага була зосереджена на тому дівчиську з нашого двору, Судячи з усього, як я зрозумів, її звали Ніка. У неї було не дуже довге волосся, таке, наче як в ягня. По плечі чи трохи довше. Повні губи. Довгі стрункі ноги. Вона дуже красиво і сексуально виглядала у своєму не такому вже й відвертому купальнику. Принаймні в порівнянні з іншими дівчатами.

А я прямо не зводив з неї очей. Не знаю, чи вона сама це помітила, чи хтось підказав з її подруг, але Ніка теж час від часу почала поглядати в наш бік.

На мій інтерес і увагу помітили також і подруги Тані.

- Якщо вона живе у твоєму дворі, то ти можеш її легко знайти. Зараз є спеціальна програма, — підказала мені Леся. - Пишеш просто, де ти перебуваєш і там одразу видно, хто поряд живе з тобою в одному будинку.

Леся сказала мені назву і я подумав, що обов'язково вдома постараюсь так усе зробити. І якщо ця дівчинка живе у цьому будинку, то я неодмінно з нею познайомлюсь.

- Пішли на пірс, позасмагаємо, - запропонувала Аліна. І ми все так і зробили.

Тим часом Ніка та її подруги теж з'явилися на пірсі. Дівчина, з якою я не зводив очей, піднялася на вишку і покрутившись там деякий час відчайдушно стрибнула вниз.