3 Руде волосся

 Варто було мені дістатися до ліжка, як я одразу завалився спати. Що, втім, було й не дивно.

По-перше, ми всі за день так набігалися й втомилися, що на вечір сил уже зовсім не залишалося. А по-друге, я ще й шампанського випив, хоча майже ніколи не п'ю — мені це просто не подобається.

Не знаю чому — може, від шампанського, а може, від утоми, — але всю ніч мені снилися якісь дивні сни.

Ніби серед ночі до мене прийшла якась руда дівчина. Вона обіймала мене, цілувала, пестила, шепотіла на вушко лагідні слова й ніжні зізнання. Називала на ім'я, казала, що любить і хоче завжди бути поруч.

Уві сні мені було так солодко й добре! Чесно кажучи, досі нічого подібного мені не снилося. «Напевно, все-таки винне шампанське», — думав я.

А потім настало ранок. І ця дівчина, що вночі зізнавалася в коханні, встала, поцілувала мене на прощання і пішла. Так мені снилося. Чи то був не сон? Я й сам не зрозумів, що це взагалі таке. Якась примара? А можливо, справді хтось із подруг моєї середньої сестри? Що воно й було?

А влітку світає рано. Я розплющив очі — поруч нікого. Мабуть, усе-таки сон. Я відчув легке розчарування через те, що це не насправді. Після такого класного сну зовсім не хотілося вставати, і я б із задоволенням ще повалявся, але до кімнати зайшла повністю одягнена й причепурена середня сестра.

Вона одразу почала кружляти по кімнаті та кричати на весь голос:

— Вставай, соню! Дівчата вже приїхали. Час займатися справами, а ти все спиш і спиш!

Що мені залишалося робити? Довелося вставати, бо я добре знаю: сестра від мене не відчепиться. Тетяна така людина.

Коли я вийшов із кімнати, вся квартира вже гула від голосів. Дівчата юрмилися на кухні й готували сніданок — і ті, що вчора їздили додому, і ті, що ночували в нас.

— Уявіть, мені вночі такий дивний сон наснився! — почав я розповідати дівчатам. — Може, знаєте, до чого це? Наснилося якесь таємне кохання: дівчина всю ніч зізнавалася в почуттях.

— Моя бабуся каже: якщо на новому місці насниться сон, то це до добра і обов'язково здійсниться, — пояснила Квіточка.

— А ти її обличчя хоч запам'ятав? — скромно поцікавилася Яна.

— Чесно? — я замислився. — Ні, абсолютно ні. Тільки руки пам'ятаю — дуже ніжні й ласкаві.

— Чому все цікаве завжди трапляється тільки з тобою? От чому мені не наснився якийсь один із моїх кавалерів, раз їх у мене ціла купа? Хоча б знала, хто з них той самий, — сміючись, промовила Таня.

І тут усі подруги навперебій почали обговорювати Тетяниних залицяльників. Не знаю, скільки б це тривало, якби в розмову не втрутилася Аліна:

— А давайте сьогодні разом сходимо на пляж! Моя бабуся живе неподалік, і я знаю тут класний тихий пляж. Подивіться, яка чудова погода за вікном.

— Я за! — одразу підтримала Леся. — Заодно й позасмагаємо. Мені точно не завадить красива смаглява засмага, — вона почала розглядати свої довгі стрункі ноги.

— Пляж — це чудово. А де ми купальники візьмемо? — замислилася розсудлива Яна.

— Ой, це взагалі не проблема, — заспокоїла всіх Аліна. — Мені на день народження подарували гроші на картку, а в мене і так усе є. Ходімо купимо всім нові купальники, а потім якось повернете, я частую! Тут поруч багато гарних магазинів.

— О, клас, ми згодні! — закричали дівчата.

Сперечатися з ними було марно — їх усе одно більше, тож ми вирішили негайно збиратися.

— Мені теж потрібен новий купальник, — заявила Таня. — Раз в усіх будуть нові, то я маю в старому йти? Дай грошей, братику.

Звичайно, я не міг їй відмовити, хоча й не варто було одразу погоджуватися так легко.

— Справді, всі в новому, а ти в старому. Як таке пережити? На, — простягнув я сестрі гроші. — Я тебе люблю і хочу, щоб ти була найкрасивішою дівчиною.

— Зараз і підемо! Дякую тобі, мій любий братику. І до речі, — звернулася Тетяна безпосередньо до мене, — щоб ти знав, я й так найкрасивія. А потім повернулася до подруг: — По дорозі купимо купальники, а звідти одразу на пляж! — остаточно вирішила сестра.

— Я знаю коротку дорогу, — заспокоїла нас Аліна. — Тут на тролейбусі три зупинки. Вийдемо на другій, і я проведу вас через двори. Там є два ставки: один одразу біля зупинки, але там завжди повно людей, а другий трохи далі, осторонь, і народу обмаль. Думаю, підемо на той другий.

Через усі ці суперечки та розмови я майже забув про сон. І лише коли повернувся до своєї кімнати переодягнутися, знову згадав нічні привиди. Добре було б, якби все це справді віщувало щастя. Мені хотілося б мати саме таку дівчину, як уві сні — ніжну, ласкаву, люблячу. Але, на жаль, це лише сон.

І тут я помітив на своїй подушці руду волосину. Дивно. Якщо це був просто сон, звідки ж вона там узялася?