Глава 26. Хімічний баланс та випереджальний удар

Глава 26. Хімічний баланс та випереджальний удар

Наступного ранку ліцей «Інтелект» зустрів своїх учнів традиційним гомоном, шелестом зошитів та пахощами свіжозвареної кави з шкільного буфету. Проте для двох людей цей ранок був особливим.

Крізь масивні скляні двері ліцею, тримаючись за руки, зайшли Лія та Марк. Дівчина сяяла, наче весняне сонце: її лавандовий настрій після вчорашнього вечора нікуди не зник, а поруч із Марком вона почувалася абсолютно захищеною та щасливою. Марк тримав її долоню у своїй, злегка посміхаючись і щось стиха розказуючи. Вони виглядали настільки гармонійно, що навіть місцеві пліткарі біля розкладу заніміли, не наважуючись випустити жодного шпилька.

Тим часом біля центральних сходів на них уже чекала Вікторія. Дівчина не спала пів ночі, вигадуючи тактичні ходи, і зараз її очі палали бойовим азартом. Побачивши щасливу пару, Віка щиро посміхнулася, але одразу перейшла в режим ділової зібраності.

— Доброго ранку, закоханій парочці! — дзвінко привіталася Вікторія, перехоплюючи їх біля гардероба.

— Привіт, Віко! — відгукнулася Лія, розквітаючи в посмішці. — Ти чого така ранній птах сьогодні?

— Та є пару справ, сонечко, — Віка змовницьки моргнула і, оглянувши подругу, грайливо додала: — Слухай, Лієчка, а ти не хочеш перед першим уроком забігти до дзеркала? У тебе носик трохи припорошився, та й помаду варто підправити після ваших солодких прогулянок!

Лія легенько почервоніла, дістала з нової сумочки дзеркальце й злегка зніяковіла:

— Ой, і справді... Я швидко! Дівчата, я на хвилинку в жіночу кімнату! — вона ніжно стиснула руку Марка й дрібними кроками пополотніла коридором.

Щойно Лія зникла за поворотом, вираз обличчя Вікторії миттєво змінився. Вона схопила Марка за рукав піджака й затягнула його в затишний куток під розлогим фікусом.

— Марку, слухай мене дуже уважно й не перебивай. Справа серйозна і стосується Лії, — стиха, але суворо мовила Віка.

Марк миттєво зібрався, його дружня посмішка згасла, а погляд став гострим, як лезо:

— Що сталося? Знову якісь плітки?

— Гірше. Вчора Сашко випадково опинився біля гаражів і підслухав розмову Стефи, — Вікторія нахилилася ближче. — Ця заздрісна гадина витягла зі своїх схованок п'ятнадцять тисяч гривень і найняла місцевого звабника-автомеханіка на ім'я Олег. Його завдання — втертися в довіру до Лії, влаштувати публічний флірт, зробити так, ніби між ними щось є, і роз посварити вас на очах у всієї школи!

Від почутого Марк буквально змінився на обличчі. Його вилиці напружилися, щелепи стиснулися з роздавленим хрустом, а праву руку він миттєво стиснув у такий міцний кулак, що кісточки пальців побіліли. У його очах спалахнув такий лютий вогонь, що Вікторія на секунду навіть відступила на крок.

— Ах ти ж... — процедив Марк крізь зуби, розвертаючись у бік виходу. — Я зараз їй особисто влаштую «фінансову грамотність». Де ця Стефа?! Я з нею і з її «механіком» розберетеся за дві хвилини!

— Зупинися! Марку, стій! — Вікторія рішуче перегородила йому шлях, упираючись руками в його груди. — Не гарячкуй! Якщо ти зараз підеш розбиратися, Стефа зрозуміє, що її розкусили, викрутиться і вигадає щось іще гірше! Ми діємо тонше.

Марк глибоко вдихнув, намагаючись опанувати свій гнів, хоча кулак так і не розтиснув: — І що ти пропонуєш? Дивитися, як якийсь гопник буде чіплятися до моєї дівчини?!

— Німного не так, — м'яко заспокоїла його Віка. — Ти мусиш знати про це, щоб ні на секунду не сумніватися в Лії. Вона любить тільки тебе і на такий дешевий трюк ніколи не клюне. Нехай цей Олег думає, що його план працює! Нехай крутиться поруч, робить компліменти. Лія його відшиватиме, ти удаватимеш, що контролюєш ситуацію, а ми із Сашком знімемо цей цирк на відео. Ми перетворимо їхній підступний план на суцільний крах для Стефи! Ти згоден?

Марк мовчки вислухав Вікторію. Гнів у його очах повільно змінився холодним, розважливим розрахунком. Він розтиснув кулак, поправив комірець сорочки й твердо мовив:

— Згоден. Лію в образу не дам. А цього Олежика я особисто навчу правилам приватної території, якщо він переступить межу. Дякую, Віко. Ти справжній друг.

У цей момент із коридору повернулася Лія. Вона поправила блиск на губах і з піднятим настроєм підійшла до них: — Ну ось, я готова! А про що це ви тут так таємничо шепотілися?

Вікторія миттєво переключила режим і невимушено засміялася: — Та це я розказувала Марку, який у нас сьогодні складний день! Першим уроком — хімія, а вчитель каже, що буде сувора перевірка домашки!

— Ой, хімія... — зітхнула Лія. — Сподіваюся, ми виживемо.

Марк ніжно обійняв Лію за талію, притягнувши до себе, і м'яко поцілував у скроню: — Зі мною ти в безпеці на будь-якому уроці, принцесо.

Дзвінок на урок розітнувся коридорами. Учні почали швидко заходити до кабінету хімії. На останній парті біля вікна вже сиділа Стефанія. Зона її «виховного віника» все ще трохи нила, але на обличчі заздрісниці цвіла підступна посмішка. Вона постійно кидала погляди на годинник і на двері кабінету, очікуючи, коли ж з'явиться Олег і почнеться грандіозна вистава із «звабленням» Лії.

До класу суворим кроком зайшов учитель хімії — пан Анатолій Борисович. Він поклав на стіл товстий журнал, поправив окуляри й суворо оглянув присутніх:

— Доброго дня, 11-А! Досить витати в хмарах! Негайно відкрили зошити, підготували домашнє завдання з органічної хімії та ланцюжків реакцій! Зараз будемо перевіряти, хто вчився, а хто тільки на вечірках гуляв!

У класі почалася робоча метушня. Стефанія, удаючи, що шукає зошит, витягувала шию до вікна, сподіваючись побачити чорну «ластівку» Олега біля шкільного подвір'я. Вона уявляла, як зараз її сестричка з ганьбою втратить Марка.

Але вона й гадки не мала, що Марк уже в курсі кожної детальки її брудного задуму. Хлопець сидів поруч із Лією на першій парті, впевнено тримав її ручку під столом і був повністю готовий розвалити підступну гру Стефанії прямо на її очах!