Глава 24. Підступний план біля гаражів

Глава 24. Підступний план біля гаражів

Після епічної «лебединої битви» та ніжненого поцілунку під шелест листя, Марк категорично відмовився відпускати Лію додому на порожній шлунок. Романтика романтикою, а адреналін вимагав калорій.

— Після такого боксерського раунду нам просто необхідно відновлювати сили, — сказав Марк, усміхаючись і міцно тримаючи Лію за руку.

Він привів її до затишного, але вишуканого ресторанчику неподалік від парку. Атмосфера там була просто чарівною: м’яке приглушене світло, легкий джаз та аромати, від яких шлунок Лії зробив вимогливий сальто-мортале.

Вони сіли біля великого панорамного вікна. Дівчина нарешті змогла полегшено зітхнути й ненароком скинути під столом свої підбори-мучителі. Замовлення було абсолютно не «дієтичним», зате максимальним для підняття настрою: два соковиті гарячі стейки, величезна порція хрусткої картоплі фрі з пікантними соусами та великий глечик цитрусового лимонаду з льодом і м’ятою.

— Знаєш, я зазвичай на перших побаченнях п’ю зелений чай і роблю вигляд, що їм тільки листя салату, — сміючись зізналася Лія, уплітаючи картоплю.

— Ну, листя салату від гопників не рятує, — розреготався Марк. — А от соковитий стейк — це сила.

Вони сиділи, запивали стейки освіжаючим лимонадом, трималися за руки й просто насолоджувалися тим, якими легкими й щирими були їхні розмови. Марк запропонував наступними вихідними піти разом у кіно на прем’єру нового блокбастера, і Лія з радістю погодилася, жартома висловивши сподівання, що в кінотеатрі гопники з кущів вистрибувати не будуть.

Коли вечір підійшов до кінця, Марк на своєму автомобілі дбайливо провів Лію до самого ганку маєтку. Вони ще довго не могли попрощатися біля дверей, обмінюючись ніжними поглядами, поки нарешті Марк знову м'яко не поцілував її на добраніч.

Опинившись у своїй кімнаті, Лія з неймовірним полегшенням остаточно скинула ненависні підбори й буквально поповзла до ліжка. Попри «паркувально-вуличну інцидентну паузу», дівчина почувалася найщасливішою у світі.

Вона переодяглася у свою улюблену, м’якеньку піжаму з кумедними зайчиками, схопила свого величезного плюсшевого ведмедика, вмостилася на м’якому килимі й дістала новий, ще пахнучий друкарською фарбою щоденник. Зануривши ручку в чорнила, вона почала детально описувати свій божевільний, але такий чудовий день: від лавандової сукні та першого поцілунку до смішного відступу хулігана.

За цим заняттям її й застав відеодзвінок від подруг. На екрані телефону миттєво з'явилися допитливі обличчя Вікторії та Катерини.

— Так! Режим допиту активовано! — одразу вигукнула Вікторія, наблизивши обличчя до камери. — Розказуй усе! Ми бачили, що ти повернулася пізно! Де були? Що робили?

Лія зі сміхом і захватом переповіла подругам усе: і про стейки з картоплею, і про кіно, і про романтичний поцілунок. Дівчата на іншому кінці дроту буквально вищали від щастя за подругу. Але коли Лія дійшла до моменту з гопником, який вискочив із кущів, Вікторія раптово замислилася й звузила очі:

— Чекай-чекай... Хтось вискочив із кущів прямо біля ставу? Ліє, тобі не здається це занадто підозрілим співпадінням? Це 100% справа рук Каріни або твоєї святої сестрички Стефи! Вони ж просто лускають від заздрощів!

— Та ну, Стефа ж під домашнім арештом, — сумнівно мовила Лія.

— Для заздрісної дівчини домашній арешт — це не перешкода, а просто тимчасова незручність! — авторитетно запевнила Віка. — Повірте моєму серцю: ці змії так просто не заспокояться. Треба бути дуже обережними!

І Вікторія була абсолютно права.

У цей самий час на іншому кінці міста, у проміжку між напівтемними гаражними кооперативами, розгорталася нова фаза підступної операції.

Стефанія, незважаючи на пізній час і все ще ниючу після материнського віника дупу, швидким кроком прямувала до знайомого гаража №48. Звідти лунала гучна рок-музика, пахло бензином, а всередині горіло яскраве світло.

Там порався біля своєї тюнінгованої чорної машини Олег. Йому нещодавно виповнилося вісімнадцять. Він був місцевою легендою та головним розбивачем дівочих сердець у районі: високий, харизматичний, із легкістю в очах, зухвалою посмішкою та шкіряною курткою, яка робила його схожим на героя з фільмів про вуличні перегони. Усі дівчата від чотирнадцяти до двадцяти п'яти втрачали від нього голову, але сам Олег ставлення до кохання мав досить просте й легковажне.

Стефа впевнено зайшла до гаража, стукаючи підборами по бетону.

— Опа, які люди й без конвою! — вимкнувши музику, виклично посміхнувся Олег, витираючи замаслені руки ганчіркою. — Що це за принцеса до мене в гараж завітала в таку рань? Проблеми з колесом чи серце болить?

— Привіт, Олегу, — Стефанія склала руки на грудях і ввімкнула свій найпереконливіший тон. — Є діло. На мільйон. Або як мінімум на хороші гроші й розвагу для тебе.

Олег зацікавлено примружився, спираючись на капот авто: — Ну-ка, викладай. Я слухаю.

— Є одна дівчинка... Двоюрідна сестричка моя, Лія, — почала вигадувати на ходу Стефа, отруюючи кожне слово заздрістю. — Вона зараз грає в святошу, закрутила роман із багатеньким хлопчиком Марком. А насправді — звичайна лицемірна вискочка. Мені потрібно, щоб ти зробив те, що вмієш найкраще.

Олег грайливо підняв брову:

— Тобто? Красти автомобілі чи розбивати серця?

— Друге, — хижо посміхнулася Стефа. — Тобі треба знайти спосіб підібратися до Лії, втертися в довіру, підлаштувати все так, ніби між вами щось є, і зробити це максимально публічно! Я хочу, щоб Марк побачив її з тобою і зненавидів її назавжди! Щоб їхнє кохання розпалося на шматки, а вона залишилася ні з чим!

Олег тиха засмикався від сміху, обдумуючи пропозицію.

— Хм... Зіпсувати стосунки мажору і підчепити новеньку симпатичну кицю? Звучить як непоганий план на вихідні, — сказав він, хруснувши пальцями. — Я в справі, Стефо. Зроблю все в кращому вигляді. Вона навіть озирнутися не встигне, як Марк викине її з життя.