Глава 23. Лебединий реверанс та шпигунський десант

Глава 23. Лебединий реверанс та шпигунський десант

Останній дзвоник залунав стінами ліцею «Інтелект» наче довгоочікуваний гімн свободи. Учні миттєво висипали з кабінетів у коридори, створивши штовханину й шумиху, але для Лії цей світ наче зупинився.

Біля високого панорамного вікна, де м’які сонячні промені пронизували пилинки у повітрі, на неї чекав Марк. Він спирався на підвіконня з невимушеною грацією головного героя підліткової мелодрами, тримаючи рюкзак на одному плечі. Побачивши Лію, хлопець посміхнувся — не тією зверхньою посмішкою першого хлопця ліцею, а теплою, щирою посмішкою, яка призначалася тільки їй одній.

— Не злякалася мовного терору сеньйорити Олени? — м’яко запитав Марк, крокуючи їй назустріч.

— Після вчорашнього скандалу мегаполісного масштабу мене вже важко чимось злякати, — пожартувала Лія, хоча відчувала, як її щоки заливає ніжний рум'янець.

Марк підійшов зовсім близько, легенько торкнувся її пальців і раптом дещо збентежено почухав потилицю — рідкісне явище для хлопця, який зазвичай контролював кожну ситуацію.

— Послухай, Ліє... Вчора був божевільний день, і я не встиг зробити цього нормально. Ти не проти втекти сьогодні від усього цього ліцейського зоопарку? Поїхали ввечері до центрального парку. Там на дзеркальному ставу зараз як раз плавають величні білі лебеді, працюють ліхтарі й випікають найкращі у місті круасани з ванільним кремом. Офіційно запрошую тебе на наше перше побачення. Що скажеш?

Серце Лії зробило подвійне сальто й затріпотіло десь у районі горла. Вона про такий момент мріяла цілими місяцями, ховаючись за своїми розтягнутими худі!

— Я... я з радістю! З птахами й круасанами аргументи просто беззаперечні, — посміхнулася вона, намагаючись триматися невимушено, хоча всередині в неї вже вибухали святкові салюти.

— Чудово! О сьомій вечора заїду за тобою на авто. До зустрічі, принцесо, — Марк підморгнув, ніжно стиснув її долоню і попрямував до виходу.

Щойно Марк зник за поворотом коридору, режим стриманості в Лії вимкнувся остаточно. Вона буквально полегшено видихнула і накрила долонями палаючі щоки. Знайшовши в натовпі своїх подруг — енергійну Вікторію та завжди спокійну й елегантну Катерину — Лія схопила їх за руки й потягла в затишний куток біля шкільної оранжереї.

— Дівчата! Тримайте мене, бо яраз злечу! — напівпошепки вигукнула Лія, сяючи від щастя. — Марк щойно запросив мене на побачення! Справжнє! Сьогодні о сьомій вечора! На ставок з білими лебедями!

— Що?! Оце так тактичний прорив! — сплеснула в долоні Вікторія, трохи не впустивши свій улюблений блиск від Avon. — Я ж казала! Мій бойовий макіяж і наша аура переможниць зробили свою справу!

— Вітаю, сонечко, це неймовірно романтично! — щиро посміхнулася Катерина, обіймаючи подругу. — Але стоп, без паніки. У нас залишилося лише кілька годин. Побачення біля ставу вимагає особливого дрес-коду: це має бути щось водночас ніжне, стильне, але без зайвого пафосу, щоб Марк зрозумів, яка ти природно красива!

— Саме так! Скликаємо екстрену модну раду! — підхопила Віка. — По-перше, ми їдемо до тебе додому. Катя відповідає за локони та створення ефекту легкого сяйва шкіри, а я беру на себе підбір гардероба та стилістичний контроль. Ми зробимо з тебе справжню королеву вечора, від якої ці лебеді самі від заздрощів на берег повтікають!

Дівчата дружно зареготали, обговорюючи відтінки помад, варіанти суконь та концепцію легкого макіяжу.

Проте дівчата й гадки не мали, що за масивним вазоном із декоративною пальмою, затамувавши подих, сиділа Каріна. Вона затиснула рот рукою, а її очі розширилися від люті.

«Справжнє побачення?! Ставок з лебедями?! У той час, як мій ескіз сукні замальований чорним маркером під якийсь леопардовий жах?!» — кипіла від люті ліцейська інтриганка.

Зрозумівши, що самотужно протистояти коаліції Лії вона зараз не в змозі, Каріна вислизнула за двері й миттєво набрала номер своєї подруги по нещастю — Стефанії.

А тим часом на іншому кінці міста Стефанія перебувала у вкрай плачевному стані. Вона сиділа на м'якій пуховій подушці (бо після материнського «віника правосуддя» сидіти на твердій табуретці було фізично неможливо) і зі сльозами на очах конспектувала правила з іспанської мови. Тітка Орися, поклавши смертоносний віник на видному місці біля шафи, суворо контролювала процес із кухні, час від часу погрозливо гримаючи каструлями.

Забринів телефон. Стефа, оглядаючись на двері, тихо відповіла:

— Алло... Каріно? Я не можу довго говорити, мама мені за домашній арешт і НМТ три шкури здирає...

— Стефо, сидиш?! Так от, тримайся міцніше за свою подушку! — зашипіла у слухавку Каріна. — Твоя святоша-сестричка Лія разом зі своїми свинячими подружками святкує перемогу! Марк щойно запросив її на перше романтичне побачення! Сьогодні о сьомій на міському ставку з лебедями! У них там буде ванільний крем, рожеві соплі й повна ідилія!

Стефанія від обурення аж підхопилася з місця, але тут же ойкнула від болю в побитій дупі й знову обережно опустилася на пуховик.

— Що?! Кабінетне побачення з Марком?! Поки я тут через її щоденник сиджу під домашнім конвоєм і вивчаю дієслова?! — її голос тремтів від заздрощів та образи.

— Саме так! І якщо ми це так залишимо, Лія остаточно стане першою леді ліцею, а нас із тобою взагалі змішають із болотом! — підливала олії у вогонь Каріна. — Ми мусимо щось зробити!

Стефа замислилася на секунду. План помсти визрів миттєво. Ображене дівоче самолюбство переважило навіть страх перед повторним вихованням віником.

— Слухай сюди, Каріно... — тихо, але коварно мовила Стефанія. — Мама ввечері йде на зміну в магазин. Я вилізу через вікно першого поверху! Ми поїдемо на той ставок раніше за них, сховаємося в кущах біля води і влаштуємо їм такий «лебединий балет», що Марк від неї за три кілометри бігатиме!

— Ось це я розумію — діловий підхід! — вигукнула Каріна. — Зустрічаємося біля парку о шостій тридцять. Одягайся в щось темне і непомітне. Сьогодні ввечері чиєсь романтичне свято перетвориться на справжню катастрофу!