Глава 21. Гнів мільйонера та віник правосуддя

Глава 21. Гнів мільйонера та віник правосуддя

Ранок у маєтку містера Майка розпочався не з ніжної класичної музики, а з такого громоподібного басу, від якого кришталеві люстри у вітальні забриніли, наче камертони. Містер Майк, зазвичай стриманий, спокійний та дипломатичний акула бізнесу, зараз ходив своїм кабінетом, тримаючи біля вуха телефон, і його крик було чутно навіть через масивні дубові двері.

— Я повторюю, пане директоре! — гримів Майк так, що на іншому кінці дроту керівник ліцею «Інтелект», мабуть, судорожно шукав валідол. — Мою улюблену падчерку, мою доньку Ліїчку, якісь безсоромні вискочки посміли виставити на посміховисько перед усією школою?! Злив особистих даних? Кібербулінг у стінах вашого елітного закладу?! Якщо ви сьогодні ж не покараєте винних за всією суворістю, я не просто заберу свої спонсорські інвестиції — я перетворю ваш ліцей на філію суворого режиму! Я особисто проконтролюю, щоб ці дівчата понесли повну відповідальність!

Анна, почувши цей фінансово-виховний ураган, швиденько зайшла до кабінету, тримаючи в руках чашку із заспокійливим чаєм. Вона м’яко поклала руку чоловікові на плече, намагаючись його втихомирити:

— Майку, любий, заспокойся, будь ласка. Твій тиск! Ти ж так увесь ліцей по цеглинах розбереш ще до початку першого уроку.

Майк глибоко вдихнув, втихомирив свій пал і, трохи збавивши тон, але все ще суворо, закінчив розмову:

— Чекаю на розслідування. Скріншоти та докази вже у вашої кращої викладачки. До побачення!

Тим часом із другого поверху спускалася Лія. Вона буквально сяяла, наче сонце після грози. Жодного сліду від учорашніх сліз! На ній була нова, бездоганна дизайнерська сукня, а в руках вона тримала ту саму ексклюзивну сумочку з лімітованої колекції, яку мама подарувала їй напередодні.

Анна, глядячи на свою квітучу доньку, все ж таки злегка занепокоїлася. Материнське серце підказувало, що після вчорашнього скандалу в ліцеї може бути гаряче.

— Ой, донечко... Може, ти сьогодні краще вдома залишишся? — з турботою в голосі запропонувала Анна. — Проведемо час разом, подивимося якесь кіно, спечемо пиріг. Нехай там усе вляжеться.

Лія впевнено подивилася на матір, поправляючи ручку стильної сумки:

— Мамусю, все гаразд! У який би день я не прийшла, мені все одно доведеться з цим зіткнутися. До того ж, мене вже з нетерпінням чекає Вікторія. У нас великі плани, і ховатися я точно не збираюся.

Містер Майк підійшов до Лії, тепло посміхнувся і міцно, по-батьківськи обняв її за плечі:

— Розумниця, доню. Пам'ятай: що б не случулося, у тебе є я і мама. Ми тебе шалено любимо, запам'ятай це. І ми захистимо тебе від будь-яких неприємностей будь-якою ціною. Тобі більше ніхто не зашкодить.

Лія розчулилася, її серце наповнилося неймовірним теплом. Вона міцно обняла Майка у відповідь, уперше відчувши, що у неї з'явився справжній, люблячий батько, про якого вона мріяла все життя. Подякувавши батькам, Лія поспешила на вихід, де на неї вже чекав автомобіль, щоб відвезти до Вікторії, яка буквально згорала від нетерпіння, розробляючи тактичний план кривавої підліткової помсти.

А тим часом на іншому кінці міста, у скромній квартирі, де проживала родина Стефанії, розгорталася драма зовсім іншого, кулінарно-виховного характеру.

Тітка Орися, захекана й зла, якраз збиралася на роботу, паралельно вираховуючи в умі, скільки кіловат світла накрутила її донька за цей місяць. Раптом її старенький телефон скажено забринів. На екрані висвітився номер класної керівниці з іспанської мови.

— Алло! Світлано Ігорівно? Доброго ранку, — буркнула Орися.

— Який там добрий, Орисе Петрівно! — пролунав зі слухавки суворий голос учительки іспанської. — Негайно приїжджайте в ліцей! Ваша донька Стефанія таке учудила на вечірці, що тут уже підключилися юристи мільйонера! Кібербулінг, крадіжка особистих даних! Директор рве і метає!

Орися аж присіла на табуретку, її обличчя налилося багрянцем. Вона строго й загрозливо перепитала: — Що?! Що ця коза на цей раз учудила?!

— Приїдете — почуєте обвинувачення. Чекаємо негайно! — відрізала вчителька і кинула трубку.

Стефанія, яка в цей момент сиділа в кутку кімнати і намагалася непомітно жувати бутерброд, почула кожне слово. Вона миттєво зрозуміла: їй настав повний, абсолютний, невідворотний капець. Мама Орися повільно опустила телефон, і її погляд став таким важким, що ним можна було б забивати палі для нового мосту.

Стеф, розуміючи, що пахне смаженим, спробувала включити режим дипломатії:

— Мамо... Я сама... Я не винувата, це все Каріна запропонувала...

— Ах ти ж безсоромна твоя морда! — вигукнула Орися і, не довго думаючи, схопила першу-ліпшу зброю масового ураження, що стояла в кутку — старий добрий вечірній віник. — Скільки ти будеш мені брехати?! Зараз я тобі покажу «Каріну»! Зараз я тобі влаштую «сама не винувата»!

Орися впевненим кроком підлетіла до доньки, перехопила її за комір і почала з виховною швидкістю та неймовірним гумористичним артистизмом лупцювати Стефу віником по попі.

— Ай! Мамо, боляче! Успокойся! — трипіщала Стефанія, намагаючись ухилятися від березових прутів.

— Боляче їй?! А мені не боляче слухати, що моя донька — злодійка та заздрісниця?! — кричала Орися, вимахуючи віником, наче шаблею. — Я ж усе бачу! Ти просто луснеш скоро від заздрощів до Лії! Тому що Лія стала багатою завдяки новому чоловікові своєї матері Анни! У Анни тепер грошей куча, мільйонер на руках носить, а ти що твориш, га?! Замість того, щоб вчитися, ти намагаєшся її очорнити?! Ти думала, твоя тітка Анна по голівці тебе за це погладить?! У неї тепер шишки такі за спиною, що нас із тобою в порошок зітруть!

Орися зробила фінальний виховний штрих віником і грізно тицьнула ним Стефі прямо перед носом:

— От тобі, стерво, наука! Знову ми через тебе на саме дно йдемо! Твоя подружка Каріна за тебе не заступиться, вона свою шкуру швиденько сховає за татовим сейфом, а ти крайньою залишишся! Запомни моє слово: ось провалиш зараз іспити ЗНО — тоді взагалі можете додому не повертатися! Будеш тоді з цим самим віником вулиці підметати і двори чистити, зрозуміло тобі?! Гаджетів вона захотіла, інтриг!