Глава 19. Сирний шок, полуничний туман та великий цифровий вибух біля басейну

Глава 19. Сирний шок, полуничний туман та великий цифровий вибух біля басейну

Вечірка на честь шістнадцятиріччя Каріни в її величезному заміському особняку вже гриміла на повну потужність. Повітря було буквально просякнуте важким басом неонових колонок, ароматом дорогих парфумів та гарячим паром від гігантського басейну з підсвіткою, де найактивніші однокласники вже влаштовували змагання з пірнання в одязі.

Уся ліцейська еліта зібралася тут: напої лилися рікою, кольорові прожектори різали темряву вечірнього саду, а на гігантському світлодіодному екрані біля DJ-пульта транслювалися модні кліпи.

У самому центрі цього хаосу, ховаючись за масивними колонами літньої терраси, стояла Стефанія. У руках вона судорожно стискала свій телефон, на екрані якого вже був відкритий загальний чат ліцею та офіційний сайт. Фотографії з поцупленого щоденника Лії — із найпотаємнішими, щирими та вразливими зізнаннями про її почуття до Марка — чекали лише одного натискання кнопки «Надіслати». Стеф підступно посміхалася, нервово здрігуючи від кожного звуку. Вона чекала ідеального моменту — коли всі будуть у зборі, щоб її цифровий удар став максимально нищівним і публічним.

І цей момент настав.

Біля головних воріт маєтку зустрівся весь колір нової шкільної компанії. На червону доріжку біля басейну повільно та граційно ступили три справжні принцеси вечора: Вікторія в сміливому, стильному вбранні, Катерина в розкішній оксамитовій сукні глибокого синього кольору, та Лія — сяюча, тендітна, у своїй смарагдовій шовковій сукні, яка робила її схожою на казкову німфу. Разом із дівчатами крокував і Олександр. Сашко, який повністю змінив свій стиль після шопінгу, тримався впевнено й гордо супроводжував Вікторію, викликаючи подивовані погляди присутніх.

Музика на мить здалася тихою, бо увага більшості гостей перемістилася на новоприбулих.

З іншого боку басейну стояв Марк. Побачивши Лію, він буквально застиг з бокалом лимонаду в руці. Вона була настільки чарівною, що хлопець просто не міг відвести від неї очей. Усі його геймерські рефлекси та звична мажорна байдужість випарувалися за секунду.

Лія відчула на собі його палаючий погляд, і її серце судорожно калатало, калатало, калатало... Вона схопила себе за тремтячі пальці, відчуваючи, як земля тікає з-під ніг від хвилювання.

— Віко... я зараз знепритомнію, — тихо прошепотіла Лія, затамувавши подих. — Він так дивиться... Я не зможу мовити й слова.

Вікторія дбайливо стиснула її долоню й тепло посміхнулася:

— Так, відставити паніку! Ти сьогодні просто космічна краса. Все пройде ідеально, головне — не хвилюйся і дихай рівно. Він від тебе в повному нокауті, ти хіба не бачиш?

У цей час Олександр, вирішивши розрядити обстановку і взяти ініціативу в свої руки, елегантно вклонився Вікторії:

— Леді, дозвольте запросити вас на цей танець?

Віка грайливо посміхнулася, і вони плавно рушили до танцполу біля води.

Марк, не втрачаючи жодної секунди, рішучим кроком підійшов прямо до Лії. На його обличчі не було звичної насмішкуватої посмішки — лише щирість і легке хвилювання. Він повільно простягнув їй свою долоню:

— Ліє... Дозволиш мені один танець?

Лія мовчки кивнула і вклала свою тремтячу ручку в його теплу, міцну долоню. DJ якраз змінив басовитий трек на повільну, неймовірно красиву та чуттєву композицію. Вони вийшли на центр майданчика. Марк обережно поклав руку на її талію, притягуючи дівчину трохи ближче.

Між ними миттєво спалахнула справжня, відчутна на дотик хімія. Вони плавно рухалися в такті музики, повністю розчиняючись одне в одному. Лія дихала через раз, відчуваючи тепло його тіла, а Марк дивився в її зелені очі так, ніби у всьому світі більше нікого не існувало.

«Зараз... саме зараз я мушу це сказати», — думала Лія, збираючи всі сили. Вона підняла очі, вдихнула повітря і вже відкрила рот, щоб щиро зізнатися Марку в своїх почуттях, як раптом...

Спалах! Величезний світлодіодний екран біля басейну блимнув, і замість музичного кліпу на ньому на повну потужність розгорнулися чіткі, якісні фотографії сторінок з її особистого щоденника. Ті самі сторінки, де дитячим, але щирим почерком були виведені всі її секрети, страхи та таємні мрії про Марка.

Довкола вибухнув шквал шепоту, який за секунду переріс у голосний, отруйний сміх. Однокласники почали показувати пальцями на екран і на Лію, достаючи телефони.

— Гляньте! Щоденник нашої «принцеси»!

— Оце так зізнання! Вона по ньому сохне, як п'ятикласниця!

— Яка ганьба, ви тільки почитайте ці соплі!

Стефанія, стоячи біля DJ-пульта, голосно засміялася, підштовхуючи Каріну.

Лія завмерла. Вона подивилася на екран, потім на натовп, який сміявся їй у обличчя, і відчула, як пекучий сором заливає її щоки. Сльози миттєво застелили зелені очі. Світ довкола розпався на шматки. Не в змозі витримати цього приниження, Лія вирвала свою руку з долоні Марка і, закривши обличчя руками, вибігла геть із вечірки, прориваючись крізь натовп у темну алею саду.

— Ліє, чекай! — вигукнув Марк.

Він не вагався жодної секунди. Хлопець навіть не подивився на екран — йому було абсолютно плювати на ці фотографії та на думку дурного натовпу. Він кинувся навздогін. Наздогнавши дівчину біля садових альтанок, де вона гірко плакала, Марк м’яко зупинив її, перехопив за талію і легко, немов кришталеву вазу, взяв її на руки.

— Марку, відпусти мене, будь ласка... Мені так соромно... — крізь сльози прошепотіла Лія, ховаючи обличчя на його грудях.

Марк подивився на неї з неймовірною ніжністю та міцною рішучістю:

— Тихо... Перестань. Поїдемо з цієї вечірки прямо зараз. Мені абсолютно все одно, що вони там говорять і що виклали. Ти чуєш мене? Мені важлива тільки ти.

Він упевнено покрокував з нею на руках до виходу з маєтку, ігноруючи погляди шокованих гостей.

Тим часом біля басейну розгорталася справжня  масштабна контратака.