Глава 11. Фінансові махінації Купідона та кіношний романс

Глава 11. Фінансові махінації Купідона та кіношний романс

Поки Стефанія та Каріна спалювали бензин і нервові клітини на шляху до своєї гламурної резиденції, Лія нарешті дісталася до невеликого, тисячу разів перевіреного кафе на розі вулиці. Саме там на неї чекала Катерина, озброєна підручником з української літератури та скромним тістечком.

Коли двері закладу задзеленчали, сповіщаючи про нового відвідувача, Катя ліниво підняла очі від книги… і застигла в позі німого подиву. Повз столики граційно йшла неймовірна красуня в елегантній сукні, з ідеальним макіяжем та глибоким, відкритим поглядом без жодного натяку на громіздку пластикову оправу.

— Дівчино, ви помилилися столиком, я чекаю на свою подру... ЛІЯ?! — Катруся ледь не впустила ложку в чай, коли красуня сіла навпроти неї і знайомим рухом спробувала поправити на носі окуляри, яких там уже не було.

— Ага, я. Ну як тобі моя маскувальна сітка? — Лія весело підмігнула своїми новими, чіткими зеленими очима.

— О боже, Ліє! Ти просто… ти неймовірна! Справжня принцеса! — Катя захоплено заплескала в долоні, розглядаючи подругу. — Я знала, що під тими величезними худі ховається щось прекрасне, але щоб НАСТІЛЬКИ! Вікторія — просто чарівниця! Я така рада, що ти нарешті зважилася вилізти зі своєї мушлі!

Дівчата замовили ще чаю, і Лія, крутячи в руках керамічну чашку, раптом стала серйозною. Атмосфера сприяла щирості, і вона вирішила, що настав час викласти карти на стіл.

— Кать… мені треба тобі дещо сказати, — тихо почала Лія, відчуваючи, як щоки знову зрадницьки рожевіють навіть під шаром професійного макіяжу. — Короче… мені, здається, подобається Марк.

Катерина миттєво припинила жувати сушку. Її обличчя виражало суміш шоку й глибокої сестринської настороженості. Вона нахилилася через стіл і пошепки, але дуже емоційно промовила: — Ліє, ти зараз серйозно? Марк? Та він же… він же ще той мудила! Головний мажор ліцею, нахаба, який звик, що всі дівчата падають перед ним штабелями! Він же з іншого світу, вони зі Стефою одного поля ягоди! Ти впевнена, що це не просто тимчасове затьмарення розуму від нестачі кисню в окулярах?

Лія м’яко посміхнулася, згадуючи тепло його рук і той момент, коли вони разом летіли на кахельну підлогу розбитої вбиральні. — Я знаю, що про нього кажуть, Кать. І я сама вважала його першокласним егоїстом. Але… він врятував мене. Тоді в туалеті, коли Стефа заклинила двері шваброю, він не пройшов повз. Він виламав той замок, ризикував своєю репутацією і… чесно, у його очах немає тієї порожнечі, яка є в Каріни. Я відчуваю, що за цією мажорною маскою ховається хтось зовсім інший. І знаєш що? Я хочу зробити до нього крок. Я більше не буду ховатися.

Катя глибоко зітхнула, бачачи цей рішучий характер-вогонь у погляді подруги: — Ох, Ліє… Якщо ти так вважаєш, я тебе підтримаю. Але обіцяй, що якщо цей принц на білій тачці тебе образить, я особисто закидаю його паперовими літачками з наговорами на невдачу за фізикою!

— Домовилися! — засміялася Лія, а потім її очі хитро блиснули. — До речі, про фізику. Твій брат Олександр… зараз на побаченні. Він запросив Вікторію в кіно.

Катерина, яка саме збиралася зробити ковток чаю, ледь не влаштувала в кафе локальний фонтан. Вона витріщилася на Лію так, наче та щойно заявила, що Сашко полетів на Марс у курячому кошику.

— Що-о-о?! Олександр? На побаченні? З Вікторією?! — Катя судорожно схопила Ліїну руку. — Та за які такі шиші?! У нас же в бюджеті до кінця місяця залишилися тільки три купони на знижку в супермаркеті й сорок гривень на трамвай! Звідки в нього гроші на кіно для дівчини, у якої сумочка коштує як наш будинок разом із парканом?!

Лія тріумфально посміхнулася:

— Ну, скажімо так… Купідон у моїй особі трохи допоміг. Ми з Вікою під час шопінгу вибрали йому приголомшливу синю сорочку, я трохи підкинула йому грошей із тих, що мама з Гаваїв надіслала на «кишенькові витрати», і провела короткий майстер-клас із чоловічої впевненості. Так що твій брат сьогодні — офіційний джентльмен.

Катя від такої новини просто втратила дар мови. На її очах з’явилися сльози зворушення й подиву:

— Ліє… ти просто неймовірна. Ти робиш для нас так багато… Дякую тобі. Наш Сашко так давно нікому не посміхався, крім своїх підручників.

А тим часом у залі елітного кінотеатру в центрі міста панувала атмосфера справжнього підліткового романсу. Олександр і Вікторія сиділи на задньому ряду. На великому екрані вибухали спецефекти якогось нового голлівудського блокбастера, але Сашко не бачив і половини фільму. Усе його магнітне поле було налаштоване на дівчину поруч.

Його рука, що лежала на підлокітнику, наче випадково рушила вперед і торкнулася пальців Вікторії. Дівчина не відсторонилася. Навпаки, вона м’яко переплела свої тонкі пальці з його долонею. Олександр відчув, як по його тілу пробіг розряд у кілька тисяч вольт, а серце забилося так гучно, що перекривало звуки кінотеатральних сабвуферів.

Після сеансу вони, все ще тримаючись за руки, зайшли в маленьку затишну кав'ярню. Аромат свіжої випічки та карамелі заповнював простір. Вікторія, тримаючи чашку з гарячим шоколадом, ніжно дивилася на Сашка крізь свої довгі вії.

— Знаєш, Саш, — тихо сказала вона, злегка червоніючи. — Це найкращий вечір за весь мій час у цьому місті. Мені так набридли хлопці, які розмовляють лише про багатство своїх батьків та об’єм двигуна своїх машин. З тобою так цікаво. Ти розповідаєш про зірки та аеродинаміку так, наче це якась магія.

Олександр, чия нова синя сорочка робила його схожим на героя романтичних серіалів, ніяково, але щиро посміхнувся:

— Я просто… я просто ніколи не зустрічав когось, хто б так уважно слухав про закони Ньютона, Віко. Для мене магія — це те, що ти зараз сидиш тут зі мною.

Між ними спалахнула така глибока, чиста іскра, що жодні соціальні статуси, бідні будинки чи золоті шмотки ліцею більше не мали значення. Вони розмовляли годинами, поки вечірнє місто за вікном запалювало свої ліхтарі, навіть не здогадуючись, що в цей самий час Стефанія та Каріна вже вдягали свої найкращі клубні наряди, готуючи новий раунд шкільної війни.