Глава 5. Вірменська принцеса

Глава 5. Вірменська принцеса

Ранок Лії розпочався не з кави, а з чергового фінансово-комунального молебню тітки Орисі, яка стояла під дверима ванної кімнати з секундоміром і кричала, що кожна зайва секунда під гарячим душем наближає їхню родину до банкрутства. Але навіть це не зіпсувало дівчині настрій.

Лія підійшла до шафи й дістала одяг, який їй нещодавно надіслала мама. Попри свою гавайську легковажність, мама ніколи не забувала балувати донечку якісними речами. Це було стильне, темно-смарагдове худі, яке ідеально пасувало до кольору її очей, та нові, акуратні джинси, які нарешті не виглядали так, наче Лія відібрала їх у старшого брата. Дівчина ретельно протерла скельця своїх великих окулярів, подивилася в дзеркало і вирішила, що сьогодні вона готова дати жару в цьому елітному ліцеї.

Замість того, щоб їхати на задньому сидінні дорогого авто Стефанії (яка все одно вдавала, що Лія — це деталь інтер'єру), дівчина рано-вранці почовгала до «інтелігентного курятника» своїх нових друзів. Олександр та Катруся вже чекали на неї. Побачивши Лію в новому прикиді, Сашко ледь не впустив свій потертий портфель, а Катя захоплено заплескала в долоні. До школи вони йшли разом, весело обговорюючи, як розроблятимуть нові паперові літачки для випробування нервової системи місцевих мажорів.

У класі панувала звична анархія, аж поки не зайшов учитель фізики — суворий чоловік, чиї нерви були натягнуті сильніше, ніж струни на гітарі, а лисина відблискувала на сонці так яскраво, що засліплювала учнів без окулярів.

— Тиша в класі! — закричав він, грюкнувши важким підручником по столу так, що Каріна на першій парті ледь не проковтнула свій блиск для губ. — Не порушувати мені термодинамічну рівновагу! Сьогодні ми розглядаємо тему закону збереження енергії, і якщо хтось зараз заговорить, його внутрішня енергія перейде в кінетичну енергію польоту за двері!

Фізик якраз повернувся до дошки, щоб написати першу формулу, як раптом двері кабінету обережно відчинилися. У клас запізнилася вона.

Лія, Катя, Олександр і навіть Стефанія з Каріною одночасно затамували подих. Це було не просто запізнення, це був вихід богині на глянцевий подіум. Дівчина була вдягнена в неймовірно ніжну, повітряну рожеву сукню. Її довге світле волосся спадало на плечі такими ідеальними хвилями, що Каріна зі своїм нарощеним блондом миттєво зблідла від заздрощів. У новенької були великі, глибокі карі очі, які випромінювали стільки тепла, що кабінет фізики вмить здався затишним камінним залом. У руках вона тримала маленьку, шалено дорогу, але дуже милу дизайнерську сумочку.

Дівчина щиро й сонячно посміхнулася, активно замахала руками і дзвінким, приємним голосом промовила:

— Привіт усім! Я новенька!

У цей момент у кабінеті фізики відбувся справжній тектонічний зсув. Олександр, який сидів у своєму бідному сорочковому прикиді, застиг на місці. Його очі за скромними окулярами округлилися до розмірів п’ятикопійчаних монет. Його внутрішній радар зафіксував таку аномалію, що серце хлопця забилося в брутальному ритмі «тук-тук-тук», який, здавалося, було чути навіть на останній парті.

Лія з привідкритим від подиву ротом тихо прошепотіла:

— Клас… Оце так красотка. Вона ж наче з аніме втекла.

Каріна лише злісно фыркала у свій манікюр, намагаючись знайти хоч якийсь недолік у зовнішності дівчини, але навіть її критичний погляд мажорки зазнав повної поразки. Стефанія, забувши про свій зазвичай зверхній настрій, просто захоплено розглядала фірмові туфлі новенької.

Учитель фізики миттєво змінив гнів на милість, поправив піджак і солідно прокашлявся: — Знайомтеся, одинадцятий клас. Це Вікторія Гаспарян! Вона перевелася до нас сьогодні. Вікторія з дуже впливової та поважної родини, тому я прошу всіх бути максимально шанобливими та ввічливими. Повністю зрозуміло?

— Ага, звісно, шанобливими… Тільки корони тут ще однієї не вистачало, — тихо й уїдливо фыркнула Каріна, закочуючи очі.

— Звичайно! Ми будемо дуже раді знайомству! Ласкаво просимо! — раптом голосно й радісно вигукнула Лія, даючи відсіч мажорському негативу і щиро посміхаючись новенькій.

Вікторія Гаспарян обвела клас поглядом карих очей. Вона одразу помітила Лію — не через її великі окуляри, а через цей дивовижний, радушний і теплий прийом серед загального льоду та пафосу. Вікторія мило кивнула вчителеві, підхопила свою рожеву сумочку і впевненим кроком попрямувала прямо до Лії.

— Привіт! Можна сісти біля тебе? Ти виглядаєш як людина, яка не вкусить мене за запізнення, — з усмішкою запитала Вікторія, сідаючи на вільне місце поруч із Лією.

— Привіт! Звісно, сідай. Я Лія, а це Катя й Олександр, — зашепотіла Лія, представляючи друзів. Вони почали весело привітатися, обмінюючись першими враженнями.

Тим часом Олександр продовжував сидіти з абсолютно закоханим, скляним поглядом, дивився на Вікторію і не міг вимовити ні слова. Він наче потрапив під дію сильного магнітного поля, яке повністю паралізувало його мовний апарат.

Катерина, подивившись на брата, який перетворився на порцелянову статую, з усього маху — БАМ! — стукнула його ліктем під боки.

— Ти заснув, брате?! Прокидайся, фізика йде! — пошепки, але суворо зауважувала Катя.

Олександр різко здригнувся, наче його вдарило струмом у двісті двадцять вольт, судорожно поправив окуляри і почав швидко гортати підручник, намагаючись вдати, що він просто дуже глибоко аналізував закон збереження енергії. Проте в його голові вже визріла чітка думка: пора діяти, ставати впевненішим і завоювати увагу цієї вірменської принцеси, навіть якщо він ходить у простій сорочці.

А на задній парті за всією цією сценою уважно спостерігав Марк. Його сірі очі злегка примружилися, а на губах з’явилася м’яка, тепла посмішка без жодної краплі звичної мажорної нахабності. Він розглядала Лію — таку щиру, таку милу, яка не побоялася виділитися і так тепло привітала новеньку дівчину. Марк відзначив про себе, що за цими великими окулярами ховається неймовірне серце. Його інтерес до дівчини з характер-вогонь розгорався з новою силою, і він твердо вирішив, що ця комедія тільки починається.