Художник

Через 4 години, батько повернувся додому і не один, з ним був хлопець, він був десь такого ж віку як Вільям. У кімнату вдерлася Енді, вона кинула сукню на Мінді.

-Вдягни його і спускайся до Деніела! - Вона вибігла з кімнати в одну мить.
Деніел сьогодні гість у їхньому будинку, він навіть подарував Мінді сукню, жовту, з білими руками, і білим поясом. Мінді ненавиділа жовтий, але одягла сукню і спустилася до гостя.

- Боже мій, ваша дочка прекрасна!.. - Він прикрив рот рукою від подиву, він був високим, з чорним кучерявим волоссям і зеленим очима, ніс у нього зламаний а губи тонкі. Він підійшов до Мінді торкаючись її руки.

-Так і хочеться тебе розрізати на частини, - сказав він ніби божевільний.

-Що!? - Злякано вона забрала руку і відійшла.

-Ааа, це я так називаю намалювати, адже я малюю людину частинами, ну точніше кожну деталь треба намалювати. - Він явно сказав зайвого.
Батько сидів повністю п'яний, але підняв очі на Мінді він сказав.

-Нехай Мінді відведе гостя в кімнату і він там її намалює! - ніби наказав сказав батько. Деніел взяв її за руку і вони пішли, але через десять хвилин Мінді вибігла повністю в сльозах а за нею біг уже не Деніел, а звір у людському тілі, червоні очі та посмішка божевільного, сокира в руці тому доказ. Мінді сховалась за спиною брата, той же взяв рушницю зі стіни і направив її на Деніела.

-Ну ви чого? - Відійшов назад він.

-Вийшов з дому швидко, - сказав Вільям.
Він вийшов з дому і тіло його в мить стало попелом, вітер забрав його. Ніхто так не зрозумів, що сталося.

- Нечисть з лісу повернулася, - сказала Енді. Мінді не спала 8 ночей, тому вона навіть з ліжка не могла встати. Лікар приходив і священик, але нічого не змінилося. Мати Мінді сиділа біля її ліжка, як Мінді сказала.

-Я хочу суп з м'ясом, - сказала вона дивлячись у стелю.

-З яким золотце? - Взяла за руку її мама.

-Зайця хочу ...-Сказала вона. За вікном з'являлося сонце, освітлюючи ліс, ось і новий рік, на жаль, Мінді не змогла відсвяткувати це свято. На заміну Енді прийшов Вільям, він дивився нервово смикаючи ногою.

-Братику, я більше так не можу, я вже 9 днів так, убий мене, щоб легше стало ... - Мінді абияк сказала.

-Добре.- сказав він і вийшов з кімнати, але через 2 хвилини повернувся з рушницею. Він направив його на серце Мінді, одну мить і вона перестане існувати