Лаура

З того випадку минуло 6 днів, Мінді стояла в чорній сукні прямісінько до ніг, чорний шарф покривав її волосся, вітер піднімав у небо осіннє листя, всі мовчки дивилися вниз, на труну, священик готувався. Енді, мати Мінді впала на коліна, її сиве волосся літало за вітром, вона намагалася кричати, але голос не давав, її намагалися підняти, але вона не давала цього зробити.

-Лора ... Дівчинко моя, як же так вийшло ... Дівчинко моя ... Дів ... - Енді схлипуючи різко впала на холодну, вологу землю.

-Лікаря! Мамо прошу прокиньтеся.-кричав старший син Вільям.
Мінді злякано дивилася на все це, і тільки її молодша сестра Лаура, "спала" в цьому дерев'яному ящику, її обличчя було в ранах і порізах, тіло було накрито білим простирадлом, її світле волосся було красиво покладене, очі закриті, а губи були не живими, складно уявити, що тільки вчора вони розповідали Мінді історії. Коли Енді прийшла до тями, священик почав говорити.

-Жителі нашого села Меріл, сьогодні закінчилася історія юної дівчинки, Лаурі Шелдон, тільки вісім років ця маленька душа жила з нами, сподіваюся там, на небесах, вона здобуде щастя, а поки ми проведемо її в цей шлях, нехай слова скажуть її рідні. - Він говорив спокійним голосом. До труни підійшов батько Мейсон Шелдон.

-Лаура, вона була наймолодшою ​​і найсвітлішою дитиною, тому Лора якщо ти чуєш мене то вибач що ми не встежили за тобою, я хочу щоб там на небесах ти була справді щасливою. - Він ніби не домовивши відійшов від труни. Ніхто не знає як вона змогла забратися на скелі, навіщо і чому ніхто не знає, її знайшли вже мертвою, її ноги в руки були зламані кілька разів, дивно що вони взагалі присутні. Коли закінчився похорон, всі розійшлися по своїх кімнатах, у будинки панувала тиша. Тільки тоді Мінді дістала з-під ліжка пляшечку рому, вона відкрила її і побачила маленький шматочок паперу згорнутий у трубочку, перевернула пляшечку папірець упав їй у долоню, там був текст.
       "Там де закінчується ліс                    
             Відьоме царство є  
          Усі звірі там як люди
   Лише той хто сказ не боїться
           Той туди потрапить"
Мінді запхнула папірець назад, байки все ж таки, але згадується обличчя трунаря, адже він у ліс втік може є там царство.