Повний текст

Нема нічого кращого для чоловіка ніж почитати на дозвіллі цікаву газету, наприклад «Газету по-українськи». Тут тобі і свіжі новини, і розваги, і скандали, і навіть добряча порція патріотизму в усіх його проявах. А ще тут чимало гумору, бо лише зі шпальт «Газети по-українськи» я дізнався, що останні три роки свого прем’єрства, Микола Янович працював над «пакращенням», ловив «кровосісів», боровся з «папєрєдніками», дресирував «потняків податків» та не «скіглів» і латав дороги лопатою. А коли під смачну читанку ти п’єш філіжанку львівської кави чи цмулиш кухоль чернігівського пива, то й взагалі почуваєшся, ніби утрапив до казкової країни Оз.

Того дня я саме дістався останньої сторінки газети, коли моя дружина в черговий раз затіяла чистку акваріуму. Це був до болю в печінці знайомий ритуал, що за кілька шлюбних років майже не зазнав метаморфоз. Проте спостерігати за ним було щоразу цікаво, так ніби в чергове дивишся комедію «Міміно» чи «Великий куш» у російському перекладі.

Відклавши «Газету по-українськи» убік, я спостерігав давно знайому картину: рибки вистрибували із сачка і падали на стіл; дружина лаялась, кидала їх у банку, лізла сачком в акваріум по інші рибки, втирала мокре розчервоніле обличчя і все починалося спочатку. Врешті-решт, вкрай розлючена неслухняними рибками,  дружина кинула сачок на підлогу а потім раптом добрячим копняком запустила у стіну цеберку, куди щойно збиралась злити воду з акваріуму.

Так моя кохана щоразу виплескувала свою негативну енергію, звільняючи місце під позитивні струмені. І це лише те, що я бачив. А скільки було такого, свідком чого я не був!

Врешті решт, насолодившись картиною емоційного розвантаження своєї другої половинки, я демонстративно розкрив «Газету по-українськи» і знову заглибився у її зміст.

***

Наступного дня ми з дружиною поїхали на дачу. Була неділя, тож ми вирішили відбути її разом з батьками моєї коханої. Нас чекав смачний обід, рибалка і вечірні посиденьки біля багаття. І, звичайно ж, читання «Газети по-українськи», бо ж тесть з тещею любили обговорити останні новини та гучні газетні заголовки.

Ледь переступивши поріг садиби я уздрів цікаве видовище: біля сараю із хрипким воланням тесть з усіх сил товк кулаками велику картонну коробку. За всім цим із незворушністю єгипетського Сфінкса спостерігала теща. Дружина теж зачудовано утупилась поглядом у батька: те, що відбувалось, вразило її не менше ніж мене.

– Мамо, що тут відбувається? – поцікавився я у тещі, водночас урочисто вручаючи їй нове число «Газети по-українськи».

Теща негайно ж розкрила газету і, занурившись очима у її зміст, байдуже пояснила:

– Купив батько для дачі садову гойдалку. Гадав, що вона зелена, як намальовано на коробці. А виявилось, що синя. Не той колір. От і сердиться.

Тесть був людиною щирою, тож сердився на всю ширину свого українського серця: він гамселив коробку вже кілька хвилин, перетворивши її на зіжмакану макулатуру. Його кулаки спочатку побуряковіли, а затим почали синіти. Біль помітно притлумив емоції, а може чоловік просто почав втомлюватися, тож тесть покинув коробку і натомість запустив з носака капронову цеберку, що стояла поряд. Останній широкий жест чоловіка повернув мене до дійсності.

Я повернувся до дружини і єхидно усміхнувся:

– Десь я подібне вже бачив.

У відповідь моя кохана лише стенула плечима:

– Ґени пальцем не зітреш!

Після чого заклопотано рушила до будинку, аби взяти йод та вату і змастити рідному татусеві збиті у кров кулаки.