№5 Лялька

Мері та Емілі з самого дитинства любили гратися з ляльками. Їм подобалося наділяти ляльок особистостями та уявляти з ними різні сюжети. Навіть коли дівчата підросли, їхня любов до ляльок нікуди не ділася. Хтось може вважати це дивним: підлітки, що досі граються з ляльками? Що за маячня!
Але подругам було байдуже. Вони захопилися настільки, що кожній ляльці присвоїли власну роль. Кожна з них була кимось зі знайомих чи сусідів дівчат. В цілому, їхні ігри були абсолютно звичайними.
Одного дня Мері прийшла до Емілі в гості та принесла з собою компакт диск з фільмом жахів. Батьки не дозволяли їм дивитися такі фільми, але зараз подруги були вдома самі. Тож вони увімкнули диск та подивилися фільм від початку і до самого кінця. За сюжетом маніяк вдирається в дім головного героя – маленького хлопчика. Спочатку жорстоко вбиває його батьків, а потім і дитину.
Фільм був хоч і стандартний, але доволі цікавий. І дівчата вирішили розіграти цей сюжет. Вони довго обирали ляльок, що були хоч трохи схожими на персонажів фільму. Врешті на головну роль взяли ляльку Фреді – восьмирічного сусідського хлопчика. А на роль маніяка – ляльку іншого сусіда, дядька Джона.
Було весело. Дівчатам сподобалося уявляти себе детективами. Але вже був пізній вечір, тож Мері забрала диск та пішла додому. Вночі Емілі прокинулася від жахливого сну. Їй здалося, ніби вона почула чийсь крик.
За сніданком батьки сказали, що малого Фреді та його батьків зранку знайшли мертвими. Неподалік від місця, де були тіла, вештався дядько Джон. Його одежа була в крові, тож його одразу заарештували. Поліцейські розповідали, що у момент арешту, він був наче у трансі. Здавалося, він взагалі не розумів та не усвідомлював, що відбувається. А вже у відділку почав пручатися та присягався, що він не хотів нікого вбивати. Кричав, що його наче загіпнотизували. Емілі було його шкода. Тоді Мері взяла його ляльку та вдарила об підлогу.
Пізніше почали ширитися чутки, що дядько Джон послизнувся на сходах чи ще десь у в'язниці та вдарився головою. Через сильну кровотечу, помер на місці.
Коли Мері знову прийшла до подруги, вони придумали історію, наче дівчинка без дозволу залізла на дах будинку, не втрималася та впала. Лялька, яку вони обрали цього разу, трохи нагадувала маленьку Ліззі, що жила в будинку в кінці вулиці. Мері було весело, та вона помітила, що Емілі наче чимось засмучена.
– Що таке?
– Тобі не здається дивним, що люди, персонажів яких ми обираємо для ігор, пізніше помирають, і саме так, як ми вигадували?
– Це все просто дурнуваті збіги. Ем, розслабся. Краще допоможи мені проробити деталі нового сюжету.
Хоча було трохи моторошно, Емілі послухала подругу. За якийсь час вона взагалі забула, що її щось турбувало. Ввечері Мері, як завжди, пішла додому.
Наступного дня, проходячи повз сусідський будинок, Емілі почула віддалену розмову про те, що вночі Ліззі начебто за якимось дивом залізла на дах, поки батьки спали, та впала звідти. Смерть була миттєвою. Емілі злякалася. Вона почала здогадуватися, що їхні ігри не такі звичайні, як їм здавалося. Вона хотіла усе розповісти батькам, та вирішила спочатку поговорити з Мері.
Коли Емілі прийшла до неї додому, Мері якраз обирала ляльок для наступної гри. Не стримуючись, Емілі почала кричати на подругу, звинувачуючи її та той фільм у смерті людей. Кричала, що вони мають про все розповісти батькам, та більше не грати в такі ігри. Мері спокійно слухала її, а тоді підійшла до коробки з ляльками та дістала двох, що були дуже схожі на самих подруг. Свою ляльку вона посадила на підлогу, а ляльку Емілі взяла в руки та почала сильно стискати. Емілі підбігла до неї та з усієї сили штовхнула. Мері впала на підлогу, а Емілі вихопила ляльку з її рук та побігла в іншу кімнату. То була кімната матері Мері, яка любила вишивати. Емілі знайшла голку та поклала її в руку своєї ляльки. На якусь мить, дівчинка наче відчула, як порцелянові пальці стискають метал. Тоді в кімнату прибігла Мері, в якої була невелика рана на голові, вихопила в подруги ляльку та зламала їй шию.
Емілі на мить застигла, а потім її голова відкинулася назад та мертве тіло дівчинки впало на підлогу. Мері випустила ляльку, і нарешті заспокоїлася. Вона дивилася на подругу та думала, що їй тепер робити. Мері не помітила, як лялька, яку вона впустила, наче жива, підійшла до іншої ляльки, та пронизала живіт Мері голкою.
Коли батьки Мері повернулися додому, їх здивувала цілковита тиша. Вони пішли до кімнати доньки та застигли на місці.
На підлозі лежало мертве тіло Мері, під яким розлилася невелика калюжа крові, трохи далі, також мертва, лежала її найкраща подруга. А біля коробки з іграшками сиділа лялька з голкою в руці, так схожа на Емілі. Шия ляльки була зламана і її голова впала на бік. А біля її ніг лежала інша лялька, що виглядала один в один, як Мері, з маленьким отвором у животі.