Повний текст

Люба Азарова шанувала в цьому світі лише дві речі – музику та власні груди. І не тому, що її батько був музикантом а мати мала шикарний бюст. Просто Люба від народження була творчою дівчиною, а неабияка життєва енергія, що не лише агресивно проглядала з-під тоненької маєчки, а й не вміщалася у пазусі, спонукала до пошуку себе саме на музичному шляху. Груди могли стати для дівчини додатковим козирем – шанувальники сучасної попси люблять дівчат цицькатих, вдягнених у намисто, браслети та тоненькі стрічечки на стегнах. Така вже вона – сучасна мода. То раніше чоловікові, для того щоби побачити жіноче сраченя, потрібно було стягти з коханої труси; тепер навпаки: для того, щоби побачити трусики коханої, необхідно розсунути убоки половинки її сраки. Тож Люба цілком серйозно намірилась увійти до світу сучасної естради. А оскільки хотілося стати оригінальним виконавцем, то інструмент обрала для себе особливий – акордеон.

А ще Люба дуже шанувала «Газету по-українськи». Дівчина вона була до біса ерудована, відтак читала те, що розширювало її знання про світ. Завдяки газетним статтям, Люба дізналась, що «Після укусу п’явки кров тече шість годин», а «Від смоктання пальця змінюється постава». Проте найцікавіше було читати про світ музики, знаменитих виконавців та авторів пісень. Так, нещодавно зі шпальт «Газети по-українськи» дівчина довідалась, що «Агнета із гурту АВВА випускає свій перший альбом за 9 років», а «Фома продає гітару, на якій грав 10 років». Люба мріяла, що колись так само писатимуть і про неї, а невідомі шанувальники і фанати азартно шукатимуть по різних газетах та інтернет-сайтах бодай якусь інформацію про видатну акордеоністку Любов Азарову.

Тож коли батьки купили таку бажану річ – акордеон знаменитої німецької фірми «Hohner», Люба не тямила себе від радості. Вона негайно ж вдягла шкіряні ремінці музичного інструменту на плечі і заходилася розтягувати міхи, водночас перебираючи ніжними пальцями клавіші. Оскільки ж вони нагадували фортепіанні, то заграти знайому мелодію не склало жодних проблем. За мить кімнатою поплив чудовий вальс, а батьки захоплено спостерігали за стараннями талановитої доні. Проте вже за хвилину уся Любина радість розсипалася на порох. Розтягуючи та стискуючи у черговий раз міхи акордеону Люба защемила собі лівий сосок. Музика урвалася, під стелю фальцетом пурхнув розпачливий дівочий вереск, що так дисонував із мелодією вальсу, а по щоках враз почервонілого Любиного обличчя рясно потекли сльози… І уперше за увесь час дівчина відчула, що не хоче бути акордеоністкою. Навіть знаменитою.

P.S. (від Автора). Якщо вам сподобалось, як я пишу, додайте мене у свої вподобання. Ви  матимете можливість оперативно отримувати сповіщення про надходження моїх нових творів.