Коли Ніл остаточно прийшов до тями, настільки, що шум у вухах стих і дозволив нормально чути звуки, а перед очима вже не було ефекту заблюреності, побачив поряд Карі Марж.
— Я все ще у відключці?
— Схоже, вже ні, — вона підсунулася ближче, завела волосся за вуха й торкнулася холодних пальців Ніла.
— Але я бачу Карі Марж, — він слабко всміхнувся, його губи досі мали синюватий відтінок. — І навіть чую. Хіба таке можливо?
— Можливо ще й не таке.
Кілька секунд вони дивилися одне на одного, кожен з них намагався воскресити в пам'яті спогади їх останньої зустрічі. Та це було справді дуже давно. Багато інших яскравих подій перекрили те минуле. А в цей момент і Ніл, і Карі бачили поряд когось безсумнівно рідного, але й безкінечно далекого.
— Погукаю лікарку Севгі, — жінка відпустила руку кузена і підвелася.
— Ти не сказала, що зі мною?
— Вона краще пояснить, — Карі зникла за дверима.
Лише зараз Ніл зауважив, що в його лівій руці голка від крапельниці. Навіть відчув прохолоду розчину, який через неї поволі вливався в його кров.
— Не думав, що старість підкрадеться так швидко, — сказав сам до себе.
— Справа не у віці, — почула його слова лікарка, яка саме увійшла в двері. — Маєте спадкову схильність до кардіоміопатії.
Ніл зовсім не хотів питати, що означає цей медичний термін. І так було ясно, з яким органом виникли проблеми. Натомість сказав:
— Як добре, що в мене така гарна лікарка.
Він мав на увазі зовнішність. Шатенка з великими зеленими очима і природно повними губами — від її обличчя важко було відвести погляд. Ніл торкнувся великим пальцем до обручки на підмізинному й подумки себе присоромив: «Ти ж одружений!»
На його радість лікарка або пропустила комплімент повз вуха, або сприйняла слово «гарна» стосовно своєї компетенції. В будь-якому разі далі вона говорила лише про його подальше лікування, необхідність зміни режиму харчування й фізичних навантажень. А наостанок припечатала фразою:
— Все це має допомогти уникнути такого стану, до якого доходилася ваша кузена свого часу. І Ви проживете довге щасливе життя зі своїм власним серцем, без необхідності трансплантації.
«Доходилася? — Ніл подумки обурився за Карі Марж. — Сама ж кажеш — це спадкове».
На живу дискусію в нього зараз зовсім не було сил. Та краса лікарки вже не здавалася йому такою осяйною. І він пообіцяв собі розкопати все про лікарку Севгі. Для початку ще належало з'ясувати її прізвище — бейджа на її оливковій лікарській формі не було.
«Ніхто ще не поїхав жити в ці кола від надто хорошого життя. І я дізнаюся, від чого чи кого сюди втекла ця зеленоока».
#1158 в Сучасна проза
#4682 в Любовні романи
#2045 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 15.12.2024