Рукописні листи

З моменту зустрічі Жака і Роксани з Лальєн та Ендрю в «Кориці» ці дві пари більше не перетиналися до самого початку літа. Роксана вирішила ніяк не нагадувати Жаку про ту зустріч. І він не нагадував теж. Так само мовчали обоє про розлучення. Роксана згорнула процес незадовго після того, як сама ж його розпочала. 

«І в горі, і в радості?» — з насмішкою запитувало її видіння Кая, коли вона затяла замість розлучення ремонт у замку.

— Саме так, — вголос відповідала вона йому, не переймаючись присутністю робітників. 

Не уявляла більше життя без свого чоловіка. Точніше, якраз досить чітко уявляла. Орендована квартира, робота з понаднормовими, зі співрозмовників — лише колеги і видіння. Не змогла б вона більше ніколи ні з ким по-справжньому зблизитися. Та й що було б із Жаком після клініки? 

Тож їхнє подружнє життя продовжувалося в оновленому замку. Жак висловив стриманий захват усіма змінами. І навіть запропонував додати ще кілька нових рослин біля парадного входу. 

— Червоні троянди — вони дуже пасуватимуть цьому місцю.

— Чом би й ні? — радо погодилася Роксана. 

Всім відомо, з чим асоціюються червоні троянди. Вона сподівалася, що квіти пристрасної любові під вікнами підуть їхньому шлюбу лише на користь. 

В один із перших днів червня Жак отримав паперового листа у крафтовому конверті. Вони саме снідали у саду, коли його приніс поштар. 

— Що там? — не витримала Роксана, спостерігаючи як швидко бігають очі чоловіка з одного краю довгого рукописного рядка в інший. 

Днями він зробив дуже коротку стрижку, Роксана намагалася до неї звикнути, та все одно час від часу, навіть зараз, ловила себе на думці, як же вона йому не пасує. 

— Христофор запрошує нас погостювати в його колі, — Жак передав їй листа. 

Вона зробила вигляд, що читає, хоча насправді зовсім не могла розібрати почерк. Папір був грубим, значно товщим за офісний, але не менш білим.

— О. то вже можна збирати валізи? 

Чи пам'ятала Роксана, що саме там жили тепер Лальєн з Ендрю? О так, вона добре це пам'ятала. Тому в цей момент докладала чималих зусиль аби «радіти» запрошенню. 

— Сьогодні можливо ще зарано, люба, але не пізніше четверга треба зібрати, — Жак сяяв. Від нього можна було заряджати повербанк. 

— Який чудовий початок дня, любий — Роксана поспішила відволіктися на салат і яєчню, бо вже заледве витримувала, щоб не порвати того листа й не зірватися на істеричний крик, в якому часто повторювалося б ім'я Лальєн. 

Та хто міг зрівнятися з Роксаною в умінні тримати себе в руках? Вона була певна, що зараз вкотре з'явиться образ Кая і скаже їй щось в'їдливе. Але ні, бачила перед собою лише свого усміхненого чоловіка, стіл зі сніданком, відцвітаючі яблуні на задньому фоні. І троянди. Їх насадили більше, ніж вона сподівалася. Вони майже оточили замок. Вчора ще жодна з них не цвіла. Та в цей самий моент зір Роксани сфокусувався на маленькому бутоні, який за ніч встиг налитися багряним.

Того дня такого ж листа від Христофора отримали Міхаель з Естер. А добою пізніше — Карі Марж, яка в той же момент закрила текстовий документ з рукописом нового роману і відкрила сайт авіакомпанії в пошуках найближчого рейсу до Львова.