20. Рукописні листи

З моменту зустрічі Жака і Роксани з Лальєн та Ендрю в «Кориці» ці дві пари більше не перетиналися до самого початку літа. Роксана вирішила ніяк не нагадувати Жаку про ту зустріч. І він не нагадував теж. Так само мовчали обоє про розлучення. Роксана згорнула процес незадовго після того, як сама ж його розпочала. 

«І в горі, і в радості?» — з насмішкою запитувало її видіння Кая, коли замість розірвати шлюб вона затіяла ремонт у замку.

— Саме так, — вголос відповідала вона йому, не переймаючись присутністю робітників. 

Ні, вона не записалася на МРТ голови, як обіцяла собі раніше. Їй подобалися розмови з уявним Каєм. Якою б не була причина того, чому вона так чітко могла собі уявити його зовнішність і голос, вона не хотіла її позбуватися. Та й молодша версія Карла Пеньє, за виключенням кількох місяців у лікарні, була постійно поруч. Як дивитися на Жака і забути про його дядька? 

Роксана не уявляла більше життя без свого чоловіка. Точніше, якраз досить чітко уявляла. Орендована квартира, робота з понаднормовими, зі співрозмовників — лише колеги та видіння давно покійного Карла Пеньє. Не змогла б вона більше ніколи ні з ким по-справжньому зблизитися. Не радісними їй здавалися і перспективи Жака після клініки, якби він лишився сам.

Тож їхнє подружнє життя продовжувалося в оновленому замку. Жак висловив стриманий захват усіма змінами. І навіть запропонував додати ще кілька нових рослин біля парадного входу. 

— Червоні троянди — вони дуже пасуватимуть цьому місцю.

— Чом би й ні? — погодилася Роксана. 

Всім відомо, з чим асоціюються червоні троянди. Вона сподівалася, що квіти пристрасної любові під вікнами підуть їхньому шлюбу лише на користь. 

В один із перших днів червня Жак отримав паперового листа у крафтовому конверті. Вони саме снідали у саду, коли його приніс поштар. 

— Що там? — не витримала Роксана, спостерігаючи як швидко бігають очі чоловіка з одного краю довгого рукописного рядка в інший. 

Днями він зробив дуже коротку стрижку, Роксана намагалася до неї звикнути, та все одно час від часу, навіть зараз, ловила себе на думці, як же вона йому не пасувала. Золотаві кучері навколо обличчя робили його подібним до стереотипного, але ж і миловидного зображення янголів. Або каліфорнійських серферів. Тепер же волосся було таким коротким, що не встигало зробити жодного завитка. Риси його обличчя від цього здавалися гострішими, й від того трохи лякаючими. Очі, навпаки, наче збільшилися. А ще раніше за об'ємним волоссям непомітно було капловухості Жака. 

— Христофор запрошує нас погостювати в його колі, — Жак передав їй листа. 

Вона зробила вигляд, що читає, хоча насправді зовсім не могла розібрати почерк. Папір був грубим, значно товщим за офісний, але не менш білим.

— Збираємо валізи? 

Чи пам'ятала Роксана, що саме там жили тепер Лальєн з Ендрю? О так, вона добре це пам'ятала. Тож їй довелося докласти чималих зусиль аби «радіти» запрошенню. 

— Сьогодні можливо ще зарано, люба, але не пізніше четверга треба зібрати, — Жак сяяв. Від нього можна було заряджати повербанк. 

— Який чудовий початок дня, любий — Роксана поспішила відволіктися на салат і яєчню, бо вже заледве витримувала, щоб не порвати того листа й не зірватися на істеричний крик, в якому часто повторювалося б ім'я Лальєн. 

Та хто міг зрівнятися з Роксаною в умінні тримати себе в руках? Вона була певна, що зараз вкотре з'явиться образ Кая і скаже їй щось в'їдливе. Але ні, бачила перед собою лише свого усміхненого чоловіка, стіл зі сніданком, відцвітаючі яблуні на задньому фоні. І троянди. Їх насадили більше, ніж вона сподівалася. Ці квіти майже оточили замок. Вчора ще жодна з них не цвіла. Та в цей самий моент зір Роксани сфокусувався на маленькому бутоні, який за ніч встиг налитися багряним.

Того дня такого ж листа від Христофора отримали Міхаель з Естер. А добою пізніше — Карі Марж, яка в той же момент закрила текстовий документ з рукописом нового роману і відкрила сайт авіакомпанії в пошуках найближчого рейсу до Львова. 

З емоційного відео Естер Роксана дізналася, хто іще збирався в коло Аліотек. В її голові червоними ниточками пов’язувалися всі ці люди. І минуло не так багато часу, поки вона зрозуміла — це Жак стояв за всім. Так, листи від Христофора, але десь там, за очільником кола Аліотек, тихою сірою тінню стояв Жак. Жак і його гроші.

— Каю, це вже навіть не парад планет, не знаю як і назвати, — після сніданку, поки Жак писав Христофору, Роксана підійшла до того першого бутона троянди, який відверто муляв їй очі, криво зрізала його не надто придатним для цього столовим ножем, і вголос говорила з покійним. 

Та ані його образ, ані голос знову не з’явилися. 

— Ох уже ця Лальєн! Вона висить над нашим щасливим шлюбом, як домоклів меч. А тепер я ще й маю ходити з нею вузькими вуличками якогось утопічного поселення диваків. І дивитися, як Жак мліє за нею, як закипає зсередини Андрій, і як сама ця руда екс-модель старанно робить вигляд, що все абсолютно гаразд..