Одне слово

Одного слова може бути достатньо, щоб відродити старі мрії. Власне, для Жака мрії про Лальєн не були аж такими старими. Вони нікуди не поділися ні після її шлюбу, ні після його одруження. Ні після лікування в психіатрічній клініці. Єдине, що справді змінилося — з року в рік вони ставали все більш таємними. Він навіть від себе їх намагався приховувати. Дивився на Роксану й повторював собі: "Я люблю свою дружину". Що було десь так само, якби хтось, кому прописали жорстку лікувальну дієту, повторював: "Я люблю цю несмажену гречку на воді". 

Він купив своїй "гречці" золотий браслет з синім камінцем. Це було спонтанне рішення — проходив повз ювелірний і вирішив, що хоче це зробити. Уявляв, як Роксана посміхнеться, стримано, але ж таки посміхнеться. Можливо, скаже, що не треба було. Або навіть, що минулого це не виправить. Хоча вона не нагадувала йому про те минуле, якого він не хотів пам'ятати. 

Жак відчинив двері кав'ярні, відчув хвилю тепла і надмірного аромату спецій. Одразу ж побачив, де сиділа дружина. Пішов зняти пальто. Почув зовсім поряд українську з французським акцентом. Голос був жіночим і дуже знайомим. Повільно повернувся в тому напрямку. Лальєн саме заводила рукою передні пасма волосся назад. Помітила його спочатку боковим зором, швидко взяла зі столу окуляри, вдягла, підвелася. Тепер уже дивилася прямо на нього і дуже тихо, заледве ворушачи губами, вимовила: 

— Привіт.

Українською, але з дуже французською «р». 

Ендрю теж втав. Наполовину закрив її собою. Цей не вітався. Був явно шокований. Минуло кілька тягучких секунд мовчання, поки сам Жак зміг дібрати слова:

— Лалі, Ендрю! Ви в Києві! Оце так сюрприз.

Роксана підійшла до чоловіка й узяла за руку. 

— Вітаю! — посміхнулася так, наче зустріла старих друзів.

— Моя дружина Роксана, — представив її Жак. 

І в цей момент відчув особливу цінність того, що був одруженим. Ось його диво-жінка, яка хоч і не виглядає як топ-модель, зате здатна не лише на ефемерну любов, а й на підтримку, прощення і ще чимало чого. 

— А це мої знайомі зі студенських часів: Андрій і Лальєн.

— Приємно, — Роксана почергово потисла їм руки. — Треба ж отак зустрітися в майже порожній кав'ярні!

— Так, — чи то посміхнувся, чи, радше, скривився Ендрю. — Як добре. Це ж ми не бачились...

«З того часу як я намагався викрасти Лальєн і завезти в Монако», — Жак боявся, що хтось зараз це озвучить. 

— Та майже десять років не бачились, — договорила за чоловіка Лальєн.

— Здається, за бурхливими подіями в цьому світі всі забули про зустрічі випускників, — Роксана відчувала потребу щось говорити, аби тільки припинити так нервово посміхатися. Їй вже м'язи обличчя боліли. 

— Справді, — Лальєн перебігала поглядом з Жака на його дружину й назад. — Може, до нас підсядете? Влаштуємо таку собі міні-зустріч. 

Ендрю стиснув щелепи так сильно, що його вилиці на мить стали гострими, як леза. 

— Чому б і ні, — Роксана прийняла пропозицію швидше, ніж зважився на якусь відповідь Жак. — Зараз перенесу свою чашку. 

— Це місто завжди знаходить, чим мене здивувати, — Лальєн досі поводилася так, наче щиро раділа зустрічі з Жаком. 

«Їй це подобається», — Роксана не раз бачила таких жінок. Вони розбивали серця навколо себе і насолоджувалися відблиском уламків. Та їй було цікаво подивитися й на поведінку Жака. 

Тепер в  «Кориці» був лише один зайнятий столик на чотирьох. І абсолютно ніхто жодним стороннім звуком не порушив розмову, яка велася за ним. Прості питання, ще простіші відповіді, натягнуті посмішки, жодної згадки про те, що насправді поєднувало Жака з Ендрю та Лальєн. І одна фраза, яка заспокоїла Роксану більше, ніж би то була пряма обіцянка Лальєн докласти всіх зусиль, щоб вони більше ніколи не перетиналися:

— Ми хочемо оселитися в колі Аліотек.

— Отримали запрошення від його засновника Христофора, — розширив Ендрю. — Їм зараз потрібні фінансові консультанти, як не дивно. 

— Вони ж наче не користуються грошима, — Роксана пригадала сюжет Ніла Лейкі про його минулорічну подорож до гірських лайфхакерів. 

— Лише між собою, — уточнив Ендрю. — А поза колами і купують, й інвестують. І все це дуже масштабно. 

Жак промовчав наскільки добре йому про це відомо. Як і про те, що це він порадив Христофору запросити Ендрю.