Медовий ранок

 — Ви колись бачили гарніший схід сонця? — у прямому етері Естер зустрічала ранок після весілля друзів не менш жвавою, ніж була весь попередній день. Та, власне, і завжди. Торочки її жовтої сукні розвівав вітер, тож вона й сама була схожа на променисте світило. — Він же просто медовий! Лише погляньте на ці кольори неба. А й справді, як слушно підмітила Лейсі124 — сьогодні ж починається медовий місяць наших молодят. Тож цей світанок можна назвати офіційно медовим. Дякую, Лейсі! Надсилаю тобі промокод на цілий місяць двадцятивідсоткових знижок на будь-які покупки в мережі "Книгарні Міхаеля".

Краєм ока вона помітила Карі Марж, яка теж о цій ранній порі, поки решта гостей ще спали в своїх готельних номерах, прямувалала до оглядового майданчика з видом на Дніпро. Естер поспішила попрощатися з підписниками й завершила прямий етер. Вона взяла в руку свою чашку з давно охоловшою кавою просто тому, що письменниця теж ішла з чашкою в руках. 

 — Чудовий ранок, чи не так? — Естер вирішила докласти всіх зусиль, щоб хоч наодинці розговорити цю мовчазну жінку. 

 — Медовий, — та посміхнулася у відповідь і навіть сказала ще ціле речення: Побачила твій етер і вирішила, що це краще місце для ранкової кави. 

 — Т-а-ак, — Естер настільки здивувалася, що тепер уже сама не знала, що сказати. 

 — Ні, я не давала клятву мовчати до кінця життя чи щось у цьому дусі, — Карі поставила чашку на широке біле поруччя оглядового майданчика, зняла з пояса своєї смугастої сукні заколку і частково приборкала волосся, яке вітер розтріпував на всі боки. 

 — О, а я думала, що так. Якось так, — Естер, навпаки, не зважала на те, що вітер робив з її пасмами. Їй це нітрохи не заважало. 

 — Але я не повторю цього на камеру, — зауважила Карі. 

 — Почнуть засипати пропозиціями дати інтерв'ю, — Естер закивала зі щирим розумінням.  Коли її популярність почала набирати обертів, можливість дати інтерв'ю викликала в неї захват, але з часом вона відчула деяке виснаження від цього. Та відмовлятися не відмовлялася — боялася, що повторних пропозицій може й не бути. А інтерв'ю навіть на молодому ресурсі — чи не найдієвіший спосіб розширити аудиторію.

 — А відмовляти щоразу малоприємно. 

 — Маю визнати, ти обрала ідеальну тактику, — Естер відпила своєї холодної кави і з подивом про себе відзначила, що та залишалася смачною і в такому вигляді.  — Ореол мовчазної загадковості і немає необхідності говорити з усіма охочими урвати шматок твоєї популярності для свого каналу чи видання. 

 — Із мінусів — тепер я одна з героїнь теорій змови, — Карі злегка скривилася та за мить знову просяяла посмішкою. — З анти-героїнь.

 — Знаю, це неприємно, — Естер вже бачила ці неймовірні історії, які ширилися як соцмережами, так і окремими сайтами, про те, що Карі Марж насправді не серце пересаджували — її тіло віддали рептилоїду. — Але це добре для продажів книг. Серйозно, я щомісяця моніторю статистику. 

 —  Немає лиха без добра. А, знаєш, всі ці історії про рептилоїдів були б чудовим фентезі.

 — Але для них обрали інший шлях. Химерний і часто руйнівний.

— І нема на то ради, — зітхнула Карі. 

Її погляд поблукав у спорожнілій чашці, потім, наче знайшовши там свіжу ідею, загорівся енергією, й жінка пильно поглянула на Естер:

— А ти не їздила зі своїми друзями до карпатських синіх хакерів?

— Ні-і, — Естер дивувалася такому повороту розмови.

— Дуже хочу побувати у них. Можливо, ви з Міхаелем складете мені компанію?

— Та-а... Так, — Естер не припиняла дивуватися. — Я поговорю з ним. Або можемо разом...

— Краще ти.

На цьому діалог припинився.

Сонце поволі піднімалося вище. Жінки кілька хвилин постояли у мовчанні, споглядаючи медове світило. Вони синхронно пили каву, обмінювалися захопленими поглядами, насолоджувалися ранковою свіжістю та панорамою, яка відкривалася з майданчика.

 «Часом добре і помовчати, — подумала Естер. — Особливо, поряд з людиною, з якою ви і без слів на одній хвилі». 

Раніше вона відчувала таке лише з Міхаелем. А тепер і з Карі Марж. Естер дуже хотіла, щоб вони стали подругами. Та навряд письменниця покине свій Антверпен, щоби оселитися в Києві. А Естер з Міхаелем нізащо й ніколи не покинуть їх улюблене місто.