13. Весілля в прямому етері

— Нізащо не повірите, в кого ми з Міхаелем сьогодні на весіллі! — Естер починала пряму трансляцію в саду, який переповнювали квіткові декорації. — Кілька місяців вони старанно це приховували, і, зізнаюсь, я теж. Але сьогодні… Сьогодні ви все побачите через цю камеру.

Вона була в ніжно-рожевій сукні до землі, тож, крім екрану і збору гостей навколо, мала ще стежити за тим, щоб не наступити підборами на поділ.

Запрошених було лише двадцять сім, включно з нею самою. Естер по черзі фокусувала камеру на кожному з гостей і додавала по кілька фраз про них.

— А це дехто з особливо вражаючою історією за плечима, — сказала вона, впіймавши у кадр Жака Пеньє.

Його світлі кучері були зачесані назад і майже сягали плечей. Оливковий костюм без галстука, поверх білої сорочки сидів на ньому так, наче кравець буквально щойно все ідеально припасував. Поряд кілька разів з’являлася і зникала серед сусідніх пар його дружина Роксана в зеленій сукні на тонких бретелях. 

— І я зараз не про історію успіху, — продовжувала Естер. — Скоріше, навпаки, Жак Пеньє за своє життя перейшов чимало чорних смуг. Його ледве не вигнали зі школи. Чи таки вигнали? Точно не пам’ятаю. Він вступив до найкрутішого університету Європи тих часів, але і там його спіткали проблеми прямо перед випускним. Дівчина, яку він любив, обрала іншого. Але подивіться на нього зараз! Він успішно веде сімейний готельний бізнес та керує одним з найбільших виробників сидру. Звідки я все це знаю? Із минулотижневого інтерв’ю на каналі нашого нареченого Ніла Лейкі, — вона перевела фокус на Роксану. — Поряд Жака його чарівна дружина. За слухами, недавно йому довелося перенести тяжку хворобу. Але він вилікувався раніше, ніж очікували найоптимістичніші з лікарів. Я певна, в цьому велику роль зіграла підтримка Роксани. А ось і Ніл та Айріс! — її голос зірвався на підлітковий писк. Естер настільки була розчулена появою наречених, що не могла контролювати всю себе відразу. — До речі, поки не почала говорити про самих лише наречених, — на цій фразі вона вже частково повернула свій голос в норму, — ще трохи про Жака. Точніше про те, чому він тут. Здавалось би, ніщо не пов’язує його з Нілом, крім інтерв’ю. Та я знаю ще дещо, — Естер увімкнула фронталку і зробила змовницький прищур очей. — Карі Марж, — швидко вихопила кадр із письменницею — двоюрідна сестра Лейкі. Колись між ними розлагодилися стосунки. Тож, коли її запросили на весілля, вона поставила умову запросити і Жака. Чому, спитаєте ви? — знову фронтальна камера. — Щось поєднувало її з його покійним дядьком Карлом Пеньє, також відомий як щедрий меценат фонду для людей з хворобами серця. І ще більше відомий як Хакер-Робін-Гуд. Вже покійний. Ніхто не знає подробиць, але я підозрюю таємний бурхливий роман.

— Давай уже поставимо на штатив, — поряд з’явився Міхаель. — Зараз почнеться церемонія.

Після того, як Ніл та Айріс публічно висловили свою згоду стати чоловіком і дружиною, обмінялись обручками та поцілунками, розпочався фуршет. Естер змогла повернутися до свого смартфона. З ним у руках вона вітала молодят, розпитувала їх про враження, жартувала разом з ними про подальші складнощі сімейного життя. Цього дня вона вже не відчувала того, що раніше їй здавалося ревнощами. Було для Естер щось солодке у думці, аби Ніл ніколи не одружувався і завжди таємно любив лише її одну. Та тут же спливали асоціації з Жаком й тією невеликою кількістю інформації про його маніакальну сторону, яку вона знала від Міхаеля. Щоб хтось стежив за нею, таємно фотографував, фільмував навіть на загубленому в Тихому океані острові, — ні, такого вічного кохання їй би зовсім не хотілося.

— Вітаю! — попри свою настороженість стосовно Жака, Естер не була б Естер, якби не підійшла до нього хоч з парою запитань. — Скажете кілька слів на камеру? Це пряма трансляція.

— Ви Естер?  — він нагадав, що жінка не представилася.

— Так, думаю, тут всі всіх знають, — вона осяяла його сліпучою посмішкою.

— Почув Ваше їм’я від наречених, — ці слова мали б наголосити їй, що вони насправді незнайомі.

Що нітрохи не заважало блогерці:

—  То я знаю ваше ім’я, а Ви — моє, тож чому б нам не поговорити?

— Тоді маєте знати і те, що я майже випадковий гість на цьому святі, — спокійна посмішка Жака аж ніяк не видавала в ньому когось, хто міг би бути таємним переслідувачем.

— Чому ж? Ви з дружиною та Карі Марж зі сторони нареченого, — заперечила Естер. — Гостей зовсім небагато, ні випадкових, ні майже випадкових тут немає, повірте.

— Це дуже тішить, — Жак говорив досить тихо, але й тримався близько.

Смартфон добре вловлював звук його голосу, тільки от Естер було трохи не по собі від такої близькості. Хоча вона навіть не знала, з якою саме хворобою він змагався останні майже пів року.

— Ви з Нілом познайомилися на інтерв’ю, яке він брав у Вас минулої осені? — Естер на ходу складала питання.

— Насправді, ми навчалися в одному університеті,  — цього Естер не знала. — З Нілом та Міхаелем, — вона не знала навіть, що ці двоє навчались разом. — Тільки вони були на пару курсів старшими.

— О, студентська дружба справді на віки, — дещо нервово всміхнулася Естер.

Сама вона не бувала студенткою в класичному розумінні, лише прослухаал кілька окремих курсів із обробки фото та відео і креативного копірайтингу.