Мовчазна письменниця

Десь там, за панорамними вікнами, на самій верхівці одного з елітних київських хмарочосів живе книжковий мільярдер. Всі знали, як його звуть, що він їсть на сніданок, чим займається протягом дня, скільки заробляє на рік. Наче все його життя було за прозорим склом, в яке кожен міг зазирнути через екран свого смартфону.

— «Нова еліта? Чи не звіє її вітром?" — Естер процитувала назву чергового відео про них з Міхаелем. — Глянемо?  — вона обійняла чоловіка зі спини й умостила голову йому на плече.

— Та навіщо? — він забрав у неї смартфон і прогортав стрічку далі.

— Щось же там про нас говорять цілих десять хвилин.

— Важливіше те, що говоримо ми, — Міхаель перейшов на канал Ніла Лейкі.

— Вже мільярд чотириста вісім! — вигукнула Естер. — Чи є в когось десь більше підписників?

— З восьми мільярдів жителів планети — це лише одна восьма, — спокійно зауважив Міхаель.

— З восьми? — Естер стала перед ним і підняла долонею його голову від екрана.  — Є маленькі діти й літні люди, які навіть не користуються смартфонами. А племена, які досі живуть у джунглях? 

— Гаразд, гаразд, — Міхаель поцілував її після кожного слова. — В жодному разі я не хочу знецінювати Нілові досягнення.

— Слухай, я взагалі про інше хочу поговорити, — Естер щоразу при згадці Ніла Лейкі прагнула пошвидше відвернути розмову в інше русло. — Треба влаштувати якийсь літературний фестиваль запросити Карі Марж. Говорити там зовсім не обов’язково, про це ми їй напишемо. Тож причин відмовлятися в неї не буде. Щоб її просто побачити, отримати автограф наживо, прийдуть тисячі людей! А це й на продаж книг інших авторів вплине позитивно. 

— Ти просто генератор ідей, — Міхаель притис дружину до себе і поцілував спершу в лоб, а вже потім у губи.

Естер не любила відкладати свої геніальні задуми у довгу шухляду і одразу ж узялася за організацію фестивалю, якому вигадала назву «Книговрожай». Її знав кожен активний діяч Києва, тож орендувати розкішний зал, домовитися про доставку квітів, напоїв та закусок взагалі не викликало складнощів. Вони почалися там, де Естер цього ніяк не очікувала — на етапі запрошення авторів. До складних переписок із Карі Марж вона була готова, але думала, що інші письменники просто шаленітимуть від щастя з’явитися перед камерами і натовпом шанувальників. Та відповіді, які приходили на її запрошення, вражали:

«Дякую, але це не для мене!»

«Вибачте, я люблю писати, а не корчити із себе суперзірку».

«Дуже приємно, проте розважайте книгофанів без мене».

І ще десятки відмов у тому ж дусі.

— Якщо не вдасться і з Карі, то нам зовсім нічим буде вразити книжкових блогерів, — Естер втомлено звалилася на диван посеред вітальні. — Навіть просто читачів…

— Все так погано? — Міхаелеві раніше не доводилося чути, щоб його невгамовній дружині щось не вдавалося.

— Фест уже завтра! А в мене згода лише від семи авторів. І то маловідомих, якщо чесно. 

— Із Карі ти ще не зв’язувалася? — Чоловік направив на Естер камеру смартфона.

— Та ну! Я не в формі, — вона затулилася долонями.

— Згори виглядає як мікс Постмодерну й Ренесансу, — він показав їй фото.

Естер лежала на дивані в простій білій футболці і блакитних шортах. Її волосся розлетілось ореолом навколо голови. Обличчя виглядало задумливим.

— Не на всіх же фото посміхатися, — Міхаель присів поряд. — Якраз напишеш, як непросто було організувати цей «Книговрожай».

— А це справді чудова думка! — дружина припіднялася на лікті, а за мить вже схопилася на ноги. — Це може додати нам гостей!

— Ти так і не сказала, що там з Карі Марж? — нагадав Міхаель.

— Написала їй ще минулого тижня. Та відповіді досі нема.

— Тоді ще я з нею зв’яжуся, — він піднявся, обійняв Естер і прошепотів їхню звичну втішну фразу:

— Можливо все, поки ти віриш у свої можливості.

Міхаель ніколи не розкривав секрети своєї переконливості, проте головним були не вони самі, а результат. Карі Марж не просто прилетіла до Києва з Антверпена, вона навіть погодилася знятися для головного постера, який встановили біля зали «Книговрожаю».

— І все це менше, ніж за добу! — вголос дивувалася Естер вже на самому святі. — Я б усе списала на твою харизму, — вони з Міхаелем та двома подругами, які допомагали в організації, дзенькнулися келихами, — але ж ви із нею не бачилися.

— Вистачило й листа, — скромно зауважив Міхаель.

— В мене є версія щодо цього! — сказала букблогерка й близька подруга Естер Ніколь, відставивши майже повний келих на один з високих фуршетних столиків.

 Її обличчя виглядало, як завжди милим, наче в порцелянової ляльки, але в погляді читалась інтрига. Можливо, навіть підступна.

— Ммм, цікаво почути!  — Естер не мала жодних версій.

— Підозрюю, Міхаель прочитав усі її книги, — відповідь була простішою, ніж всі очікували.

— І знає цю Карі краще, ніж вона сама себе,  — підтримала колегу-букблогерку Рима.