Розділ 6.

Додому приїхав майже о десятій годині вечора. В принципі у мене є своя квартира, але сьогодні дідусь попрохав повернутися до особняку.

Він давно мене не бачив і скучив…

Дідуні відмовити не можу. Він фактично мене виховав, розповідав казки, історії з життя. Ділився як було складно у дитячі роки і щиро радів, що в онука склалося інакше.

Досі пам’ятаю, з яким захватом слухав історії перед сном. У діда талант подавати все у неймовірних фарбах.

Заходжу до будинку і бачу, що вся родина зібралася у вітальні. Навіть дідусь, не дивлячись на похилий вік, у такий час ще не лягає.

-  Привіт, - кажу бадьорим голосом, - мене ніхто не збирається зустрічати?

-  Привіт, онучку, - відказує дід, у той час, як мама з татом тільки усміхаються і кивають, - сідай біля мене. Як давно я тебе не бачив.

Підходжу та сідаю поруч з дідом Степаном, який розглядає мене підсліпуватими очима. Йому вісімдесят три роки, але на свій вік виглядає досить непогано. Знаходиться у чудовій формі, при світлому розумі. І головне, ходить без палиці, що радує.

-  Який же ти красень, мій онук, - говорить Степан.

-  Шкода тільки телепень, - говорить батько, - врода, то ще не все.

-  Андрію, замовкни, -  суворо відказує дід і знову звертається до мене, - як пройшов твій день, Марку?

-  Все чудово, - відказую я, - що планував, зумів зробити і навіть більше. А ще…

Стримую язика, коли розумію, що хочу розповісти про Софію. Про рудоволосу дівчину, яка так несподівано трапилася на моєму шляху.

Але якщо тільки слово про неї скажу, одразу розпочнеться допит. Що за дівчина, звідки взялася? У нас кохання чи як? І, головне, чому я з нею ще не одружився.

Варто тільки якійсь дівчині з’явитися на горизонті, як вся родина починає розпитуватися, коли планується весілля.

Це порядком набридло.

-  Радий за тебе, - говорить дідусь, - але ще б краще було, якби ти прийшов додому не один. Привів наречену, яку б познайомив з нами.

-  У мене немає нареченої, - намагаюся говорити спокійно, стримуючи роздратування.

Тема про наречених не подобається навіть якщо її піднімає дід. З батьками вже неодноразово сварився через це.

-  Як так? - дивується родич, - минулого разу, до нас на вечерю приходила симпатична шатенка. Хто вона тобі?

-  То просто була моя дівчина, ми з нею вже розбіглися, - кажу, усміхнувшись, - дідуню, якщо люди зустрічаються, то не обов’язково мають одружитися…

-  Маячня, - перебиває дідусь, - чому сучасна молодь така легковажна? Коли вибираєш собі дівчину, то це має бути твоя суджена. Навіть якщо поцілував, то вже маєш одружитися. У мене з твоєю бабусею так і було. Вже життя прожили щасливо! А ти просто так змінив дівчину? Неподобство.

Мовчу, тому що дідусю краще не знати, що змінив я не одну дівчину. Практично з кожною весело проводив час у ліжку. Інколи навіть далі однієї ночі справа не йшла.

Дідусь не зрозуміє. Він людина іншого покоління, до того ж вважає, що потрібно бути вірним все життя тільки одній жінці.

Такі принципи точно не про мене…

-  Онучку, - продовжує дід, - ти повинен одружитися. Не тягни з цим, не повторюй моїх помилок. Я хочу правнуків побачити, доки живий. Невже ти позбавиш мене такого подарунку?

-  Дідуню, припини, - тихо кажу і схиляю голову на руки.

Той проводить старою рукою по моїй спині.

-  Втомився, хлопчику? Йди відпочивай, моє золото. Мій єдиний онук.

Встаю, киваю діду та батькам, що мовчки спостерігали цю сцену та йду до своєї кімнати. Там падаю на ліжко прямо в одязі і дивлюся у стелю.

Знаю, що рідні мене люблять, особливо дідусь. Також знаю, що не виправдовую їх очікувань та сподівань.

Вони певно хотіли б щоб син та онук поводився ідеально, але у мене не виходить бути таким.

Батькові свого часу вдалося зробити статки, він вигідно інвестував, потім створив мережу аптек. І все це росте з кожним роком…

На жаль, спадкоємець у нього тільки один.

Це я…

І я не впевнений, що зможу потягнути все це, коли настане час. На щастя, батько ще не старий і довго збирається займатися улюбленою справою…

Але ж бачу, що він не вірить у мене.

Хоча як чоловікові, що створив все з нуля вірити у сина, який тільки і робить, що тусується у нічних закладах, знімає дівчат та тринькає гроші.

Принаймні це та характеристика, яку постійно чую у свою адресу.

-  Інколи у цій родині я чужий, - кажу вголос, - почуваюся зайвим.

Що поганого у тому, коли мені хочеться гуляти? Молодість дається тільки раз!

І як знайти дівчину, яка б не намагалася тягти з мене гроші? Коли йдеться про розваги, то я не проти спускати на чергову красуню тисячі доларів. Але б хотілося, щоб друга половинка, та що призначене долею, побачила мене справжнього…