Розділ 4.

Мені не хочеться стояти під його пильним поглядом. Не хочу навіть запитувати про те, що він тут робить…

Раптом приходить тривожна думка: що як він співвласник або повноцінний господар цієї фірми. Тоді красень, який підвозив на роботу, щодня буде бачити, як я мию підлоги.

Думка викликає злість на саму себе. Чого це я? Навіть якщо бачитиме, що з того? Що поганого у роботі прибиральниці?

-  Даруйте, мені потрібно йти, - кажу, збираючись продовжити шлях, знаючи, що це непросто у моєму стані.

-  Навіть не подякуєш, що я тебе спіймав? - слова справедливі, але ця насмішкуватість у голосі Марка дратує.

На мить зупиняюся і кажу, не обертаючись.

-  Дякую, але я б сама впоралася.

-  Прямо таки! Всі недолугі дівчата кажуть щось подібне. Самі ж не здатні самостійно кроку ступити. Про тебе це точно сказано.

Він зараз дограється. Ну був же таким приємним молодим чоловіком вранці. Який ґедзь його вкусив? Чи якась краля відмовила? Якось не віриться…

-  Бувайте. Гарного дня з вашою пихою, - тільки і відказую.

-  І тобі гарного дня «пані ледь-не-впала», - відказує той і швидко йде геть.

Я зітхаю та йду далі, відчуваючи, що на сьогодні пригод більше ніж достатньо.

На щастя, додому добираюся без особливих перешкод. Вдалося навіть піймати маршрутку, що везе  майже до мого дому. Хоча який він мій? Орендую квартиру, віддаючи за ту халупу практично всі кошти.

Коли нарешті знімаю взуття, то навіть зітхаю від задоволення.

-  Це ви винні у моїх невдачах, - похмуро кажу туфлям, що стоять надувшись, наче дійсно на мене сердяться.

Купити нові я поки не зможу, доведеться нести у майстерню. Та вони мені у ближчий час не знадобляться.

Я ж тепер прибиральниця, тому про короткі спідниці та шпильки можна надовго забути. Хоча подібне ніколи особливо і не носила.

Куди це все вдягати? Стоячи за касою і бігаючи по залі, щоб встигнути принести те, що вибрали покупці?

Підходжу до дзеркала і розглядаю себе. Виглядаю не кращим чином. Волосся розпатлане, макіяж злегка розмазався. До того ж ще й комірець забруднився помадою…

-  Не дивно, що тебе не взяли, - кажу сама до себе, - але потрібно бачити гарні моменти.

Усміхаюся, щоб не виглядати такою похмурою. І тут про себе дає знати мій старенький смартфон.

Вхопивши гаджет, усміхаюся вже без особливих старань. Телефонує Марина, моя мила подружка. Вона мені завжди готова настрій підняти.

- Привіт, Соняшнику, - говорить подружка, - ось зуміла відволіктися на перерву, вирішила зателефонувати.

Марина, на відміну від  мене, талановита та успішна. Працює косметологом у салоні, а у вільний час робить свічки ручної роботи на продаж. Одна така свічка у вигляді букету півоній стоїть на комоді і це справжній витвір мистецтва.

-  Розповідай, - продовжує Марина, - отримала роботу? Я за тебе цілий ранок переживала.

-  Отримала, - кажу, намагаючись говорити так само бадьоро, як і вона, - тільки…

-  Що?

-  Не зовсім ту посаду, на яку хотіла потрапити.

На тому кінці панує мовчання. Марина, певне, очікувала, що я порадую її тим, що мене взяли саме секретаркою.

Хоча якщо подумати, то хіба це привід пишатися? Подумаєш, босу каву подавати та документи роздруковувати. Але якщо це так, тоді чому мені, дідько його візьми, так досадно?

-  Соне, але тебе ж, виходить, взяли на іншу посаду?

-  Так.

-  Чудово. Звісно, ти хотіла стати секретаркою, отримати досвід, але можна почати з чогось іншого. Ким будеш працювати?

Зціпивши зуби, думаю як відповісти? Може набрехати і не соромитися? Марина ж не стане приїздити до мене на роботу. Принаймні сподіваюся на це.

Але ні… не можу обманювати. Тільки не свою вірну і розумну подругу.

-  Маринко, - зважуюся сказати правду, - зараз будеш сміятися, але мене взяли прибиральницею. Я вирішила, що це краще ніж сидіти вдома.

-  Правильно вирішила, - серйозно відказує співрозмовниця, - Соняшнику, не засмучуйся. Це тимчасово, потім знайдеш собі щось краще.

-  Ти права. Треба бачити хороше, - погоджуюся я.

Ми говоримо ще деякий час, потім прощаємося і я знову залишаюся наодинці зі своїми думками.

Завтра починається нове життя, тому що знайшла роботу…

«Могло бути гірше, - нагадую собі, - невідомо на скільки б затягнулися пошуки роботи, а за комунальні послуги та оренду платити потрібно вчасно».

Переконуючи себе у тому, що все склалося не найгіршим чином, думаю про рідних, які навряд чи порадіють за мене. Про подругу, яка живе своє краще життя, тому що гарно заробляє та займається улюбленою справою.

Ще згадую про Марка. Для мене самої, це несподіванка, але так і є. Вродливий та багатий хлопець не виходить з думок. Наче у реальності бачу його усмішку, темне волосся та великі сірі очі.