Розділ 2.

Стояти посеред вулиці сенсу не бачу, тому йду далі. Доберуся до місця призначення, там якось поясню.

Може навіть увійдуть у моє положення. Зрозуміють, наскільки сумлінно я намагалася приїхати вчасно, що навіть зламала підбор.

Несподівано з вікна чергової машини, що проїжджає повз, опускається скло і звідти виглядає молодий  чоловік.

-  Кралю, що сталося? Ніжки втомилися, що так кульгаєш?

Йду далі, намагаючись не зупинятися. Ніколи не любила, коли ось так заграють.

Хлопець придивляється, потім запитує:

-  Куди тобі потрібно? Сідай, підкину.

-  Дякую, не потрібно, - впевнено відказую, - не потрібно мене нікуди підкидати. Сама доберуся.

-  Впевнена? З твоїм взуттям щось не так, - зауважує молодик.

«Дякую, що нагадав, наче я не знаю», - похмуро подумала я, але промовчала.

Незнайомець не винен у тому, що сталося. Завжди нагадувала собі не зривати поганий настрій на інших.

-  Красуне, я не викрадач, - наполягає невідомий, - не знаю, куди ти зібралася, але такими темпами не встигнеш.

Це змушує мене задуматися. Справді…у мене не так багато часу. Що як запізнюся? Може ризикнути?

Дивлюся на чоловіка і мимохіть милуюся. Всього його не видно, але те, що бачу, викликає захват.

Мужнє обличчя з високими вилицями, правильні вуста, густе темне волосся. Ну просто розкішний шатен.

Про очі нічого сказати не можу, тому що чоловік у темних окулярах.

Але точно можу сказати про хвилю харизми, що відчувається від красеня. Він неймовірний…

Може ризикнути? Яка різниця, він просто підвезе мене куди потрібно. Знайомитися точно не буде, такий красень не для мене.

-  Ви підвезете мене? - запитую, відчуваючи, як моя впевненість кудись завіялася.

-  Куди скажеш, - киває той, - стало тебе шкода, не більше. Тому боятися не варто.

-  Я не боюся, - не знаю навіщо кажу це і сідаю у салон дорогого автомобіля.

-  Куди їдемо? - запитує хлопець, - я коли малим був, мріяв стати таксистом. От зараз і спробуємо як це воно.

-  Мені потрібно до косметичної компанії «Символ краси», - кажу я, - знаєте, де це?

На обличчі вродливого чоловіка відображається здивування.

-  Ще б не знати, ця компанія моєму другові належить. Домчу за сорок хвилин. Тримайся, любонько.

-  Не треба… - починаю я, але машина вже зрушила з місця.

Стає моторошно. Що він собі задумав? Що означає слово «тримайся»? Збирається гнати? Порушуючи всі правила? Оце я встряла. Так і треба! Нічого у машину до незнайомців сідати. Повелася на його гарненьку мармизу.

На щастя, побоювання виявилися марними. Хлопець чудово веде машину, мабуть вже не перший рік за кермом. Хоча що тут дивного? Їздити на такій красивій машині одне задоволення.

Це я відчула навіть на пасажирському сидінні.

-  Мене Марком звуть, - порушує тишу водій.

-  Софія. Чи просто Соня.

-  Як так сталося, Соня, що ти зламала підбор посеред вулиці?

Зніяковівши, заливаюся фарбою. Але все ж таки, відповідаю.

-  Їду влаштовуватися на роботу. Думала, що все продумала, а підбор підвів. Проте я оптимістка…

-  Краще будь реалісткою, - перебиває Марк, - тоді будеш готова до життєвих сюрпризів.

Нічого не відповідаю, настрій і так впав. Мені ж потрібно зберегти іскорку запалу для співбесіди.

-  Приїхали, - говорить молодий чоловік, - висаджу тебе трохи раніше, самому треба у справах. Он та велика будівля, що наступна те, що тобі потрібно.

-  Дякую вам, - весело промовляю я і ледве стримуюся, щоб на знак вдячності не цмокнути шатена у щічку.

«Ти що робиш? Отямся. Це не Марина, яка тебе підвозить, рятуючи твою п’яту точку від зайвих проблем».

-  Будь ласка, Соне, - відказує той.

І тоді я роблю дурницю. Не знаю чому і навіщо, але кажу:

-  Мене ще називають Соняшник.

Одразу подумки лаю себе за те, що ляпнула подібне. Проте молодий багатій ніяк не реагує. У нього починає вібрувати телефон і хлопець прийнявши виклик, говорить:

-  Вже скоро буду. Хвилин через десять. Так, потім заскочу до Романа…

Скориставшись тим, що мій несподіваний рятівник відволікся, йду геть. Настільки швидко, наскільки дозволяє зламаний підбор.

Не хочу перед ним ще якусь дурницю утнути. Це дійсно моє «щастя», зустріти ефектного чоловіка при таких недолугих обставинах.

«Тобі яке діло? Він забуде вже до вечора. Це ж не романтичне знайомство. У такого красивого та успішного чоловіка точно є дівчина, можливо, навіть дружина».

-  Треба зосередитися на роботі, - вкотре наказую собі, перед тим як піти до будівлі, на яку вказав хлопець.